Біологія
Біологія

Собаки відрізнили навмисні й випадкові дії людини

Дослідження німецьких вчених вказує, що собаки можуть розрізняти навмисні та випадкові вчинки людей. Це проявилося у різних реакціях собак на ситуації, де експериментатори навмисне або ненавмисне не віддавали їм винагороду. Опис дослідів та результати опубліковані в журналі Scientific Reports.

Собака обійшов перегородку, щоб отримати винагороду, коли експериментатор «не навмисне» не зміг її передати. Josepha Erlacher

Собака обійшов перегородку, щоб отримати винагороду, коли експериментатор «не навмисне» не зміг її передати. Josepha Erlacher

Що вивчали вчені?

У людей взаємодія одне з одним неможлива без розуміння свідомості інших, тобто без здатності відрізняти власні переживання, наміри та думки від переживань, намірів та думок інших людей. Зокрема, нам було б важко осмислити та оцінити чиїсь вчинки без розуміння того, чи навмисними вони були або ж випадковими. Це головний принцип моделі теорії розуму, і він довгий час вважався притаманним лише людині. Але з часом дослідження показали, що ідея притаманна й представникам інших видів, наприклад, шимпанзе, реакція яких на дії родичів відрізняється, у залежності від обставин, у яких ті поводилися. Але вчених із Геттінгенського університету зацікавило інше: чи можуть собаки розуміти наміри людини. Це має сенс, оскільки собаки еволюціонували, мабуть, в найтіснішому контакті з людиною, і розвинули за цей час навички кращої взаємодії з нами. Тож науковці вирішили розібратися у цьому й провели поведінкові експерименти з собаками.

Що робили з собаками?

Вчені залучили 51 собаку до дослідження, побудованого на парадигмі «не хочу vs не можу» (Unwilling vs. Unable), яку раніше на собаках не випробовували. Воно полягало у вивченні реакцій собак на людину, яка навмисне («не хочу») або ненавмисне («не можу») затримувала видачу їм заслуженої винагороди у вигляді ласощів. Ідея вчених у тому, що якщо собаки відрізняють навмисні вчинки людей від випадкових, то вони реагуватимуть на них по-різному.

Загалом із тваринами провели три досліди, у кожному з яких людина й собака взаємодіяли через прозору перегородку. У першому досліді, який демонстрував ситуацію «не хочу», під час передачі собаці винагороди через щілину в перегородці, експериментатор різко змінював думку та розташовував ласощі перед собою, а не собакою. Інші два досліди демонстрували ситуацію «не можу». В одному з них під час передачі винагорода «випадково» випадала з рук експериментатора. А в іншому — щілина в перегородці між людиною та собакою була заблокованою.

Взаємодія людини та собаки під час дослідів через прозору перегородку. Josepha Erlacher

Взаємодія людини та собаки під час дослідів через прозору перегородку. Josepha Erlacher

Відтак науковці аналізували, як довго очікуватиме на винагороду собака у різних ситуаціях. Вони припустили, що випадку розуміння собаками намірів людини у дослідах, де експериментатор з якихось причин не зміг віддати винагороду, після короткого періоду очікування тварини обійдуть перешкоду й самі візьмуть ласощі. Натомість, якщо собаки зрозуміли намір людини, то очікуватимуть помітно довше, оскільки забрати самому винагороду, яку їм давати не хочуть, може бути не безпечно.

Як зреагували собаки на дії людини?

Собаки дійсно очікували довше у випадках, коли винагороду їм не надави навмисне. У цих дослідах тварини частіше сідали або лягали, ніж в інших, можливо, щоб так заспокоїти експериментатора. А ще вони припиняли махати хвостом, коли людина раптово передумувала віддавати корм. Що цікаво, собаки дещо довше чекали й тоді, коли ласощі випадали з рук «незграбного» експериментатора, ніж коли між ними була заблокована перегородка. Ймовірно, вони очікували, що за відсутності фізичної перешкоди шанси отримати винагороду у них вищі.

Зважаючи на відмінність реакцій на навмисні та ненавмисні, випадкові вчинки людей, автори припускають, що собаки справді можуть розпізнавати їх. Але водночас вчені наголошують на важливості проведення додаткових досліджень, для підтвердження або спростування їхніх висновків. Так, не виключено, що собаки просто навчилися асоціювати певні рухи або вирази обличчя людей із тим, як слід їм поводитися для досягнення винагороди. Наприклад, вони могли вивчити, що якщо не отримали винагороду одразу, то її можна отримати пізніше, якщо сісти або лягти. Хай там як, це дослідження принаймні показує, що собаки можуть розпізнавати інтенціональність дій людей в їхній спонтанній поведінці, підсумовують автори.

Раніше ми писали, що собаки усвідомлюють межі свого тіла, схильні ревнувати господарів, навіть якщо тільки уявляють, як ті граються з іншим собакою, та віддають перевагу іграшці, незалежно від ставлення до неї своїх господарів. А ще, деякі талановиті собаки можуть вивчати значення нових слів усього після чотирьох повторень. Звісно, для цього важливо виділяти собакам час, однак варто пам'ятати, що дресування через покарання шкодить психічному здоров'ю улюбленців.