Дослідники виявили, що перехід зоопланктону на споживання мікропластику збільшує кількість водоростей, які утворюють більше органічних частинок, що відкладаються на дні та мінералізуються. За оцінками, у результаті запаси кисню в товщі води можуть зменшитися на 10% у північній частині Тихого океану. Стаття про це надрукована у журналі Nature Communications.
Brian Yurasits / Unsplash
Чому океани втрачають кисень?
Світовий океан втрачає кисень через кліматичні зміни та пов'язані з ними потепління і порушення звичної циркуляції води, а також непрямий вплив на біогеохімію. Однак це не є єдиним фактором. Також зростає забрудення океанів пластиком. Дослідження демонструють, що зоопланктон споживає мікропластик (частинки розмірами до 5 міліметрів), який заміняє їжу в їньому раціоні та зменшує споживання і подальший експорт органічного вуглецю. Якщо це явище поширене, то воно зменшує тиск на водорості, якими зоопланктон харчується менше, дозволяючи їхній кількості зростати. Це може мати глобальні біогеохімічні наслідки.
Як це явище досліджували вчені?
Науковці вирішили перевірити, як саме споживання мікропластику зоопланктоном впливає на біологічні показники океану, які регулюють розчинення кисню у воді. Для цього вони скористалися моделюванням розподілу мікропластику в глобальних системах Землі, розробленим у попередній роботі. Під час симуляції вони переглядали системи, у яких відсутнє біологічне поглинання дрібних частинок пластику, і порівнювали їх із моделями, де воно присутнє. При цьому змодельовані рівні пластику були різними, дослідники розглянули три сценарії: із високою, середньою та низькою концентрацією.
Про що вони дізналися?
Виявилося, що поглинання зоопланктоном мікропластику може мати значні регіональні, а також подальші глобальні наслідки для біогеохімічних показників, що стосуються розчиненого у водній товщі кисню. Так, симуляція показала, що кількість водоростей у відповідь на споживання зоопланктоном мікропластика у північній частини Тихого океану зросла на 10–30% до 2020 року. Вони виробляють більшу кількість органічних частинок, що призводить до збільшення їхньої ремінералізації і додаткового споживання розчиненого у воді кисню. Крім того, дослідники встановили, що у симуляції це явище прискорило глобальні втрати запасів кисню в океані до 2020 року на додаткові 0,2–0,5% у порівнянні зі значеннями 1960 року. Ці наслідки можуть зростати з часом, оскільки мікропластик накопичується в океані, який до того ж теплішає та розшарувається. Таким чином, потенційно, цей механізм вже може впливати на глобальну тенденцію втрати кисню океанами.
Мікропластик фіксували у повітрі над океаном та у найпопулярніших видах мідій. Крім того, виявилося, що він сприяє обміну генами між супербактеріями. Розібратися із тим, як такі частинки впливають на довкілля, дозволить наш матеріал «Що таке мікропластик?»