Палеонтологія
Геонауки
Палеонтологія
Геонауки

Падіння астероїда 66 мільйонів років тому змінило структуру дощових лісів

Використовуючи збережені у Колумбії скам’янілості листя та пилку квітів, дослідники проаналізували вимирання рослин та екологічні зміни тропічних дощових лісів після події вимирання наприкінці крейдового періоду. Виявилося, що ліси, які постали після цього, вже мали сучасну структуру. Відповідна стаття надрукована у журналі Science.

Claudio Schwarz / Unsplash

Claudio Schwarz / Unsplash

Які наслідки для рослин мало вимирання кінця крейдового періоду?

Палеонтологічні дані свідчать про те, що вплив ударного тіла, яке 66 мільйонів років тому створило кратер Чиксулуб, мав негативні катастрофічні наслідки для груп рослин та перебудував наземні екосистеми у всьому світі. Тривале вимирання та відновлення після цієї події були географічно неоднорідними. Так, у Патагонії та Новій Зеландії 90% мікроскам’янілостей пилку, які утворилися перед вимиранням, знов з’явилися на проміжку часу від 66 до 61,6 мільйонів років тому, що свідчить про швидке відновлення. На відміну від цього, на Великих рівнинах Північної Америки після кінця крейдового періоду зникло до 30% такий мікроскам’янілостей, а різноманітність рослин та ушкоджень на них, залишених комахами, не досягла рівня до вимирання аж до пізнього палеоценового чи раннього еоценового періоду (56-47 мільйонів років). Філогенетичні лінії деяких рослин вказують, що подія крейдово-палеогенового вимирання відіграла значну роль у формуванні сучасних тропічних дощових лісів, але що саме відбувалося із ними на межі між цими двома періодами, лишалося незрозумілим.

Що вивчали дослідники?

Тропічні ліси пізнього крейдового періоду характеризувались відкритим пологом та різноманітною взаємодією рослин і комах. Дослідники вирішили визначити, як структура, склад і різноманітність цих лісів змінювалися на межі між крейдовим і палеоценовим періодом у тропічній Південній Америці. Для цього вони використали з скам’янілості пилку та листя цього часового інтервалу. Так, вчені проаналізували близько 50 тисяч мікроскам’янілостей пилку, а також 2053 копалин листя Маастрихтського ярусу з формації Гвадуа (охоплює час від 72 до 66 мільйонів років тому) і 4898 скам’янілостей із палеоценових формацій Богота та Серрехон (віком від 66 до 58 мільйонів років тому). У минулому цей регіон був вологим і теплим та розташовувався біля палеоекватора.

Досліджувані скам’янілості листя. Mónica R. Carvalho et al.

Досліджувані скам’янілості листя. Mónica R. Carvalho et al.

Про що вони дізналися?

Виявилося, що на межі крейдового і палеоценового періодів різноманітність рослин зменшилася на 45%. Знадобилося ще близько 6 мільйонів років, щоб вона відновилася. Палеоценові ліси вже нагадували сучасні тропічні, мали закритий лісовий полог і багатошарову структуру, в якій переважали покритонасінні рослини. Одним із можливих сценаріїв пояснення таких змін може бути зникнення великих рослиноїдних тварин. Динозаври могли витоптувати і проріжувати ліси, зменшуючи конкуренцію за світло серед сусідніх рослин. Їхнє вимирання призвело до зменшення розривів у рослинному покриві, що спричинило б «гонку за світло» серед тропічних рослин, і як наслідок, утворення більш затінених середовищ існування.

Таким чином, подія вимирання наприкінці крейдового періоду спричинила не лише довгий інтервал низького різноманіття рослин у тропіках, але і розвиток найрізноманітнішої наземної екосистеми серед усіх, що існують сьогодні.

Mónica R. Carvalho et al / YouTube

Раніше ми писали, що в ударному кратері Чиксулуб існувала мікробна екосистема, і що іридій з цього кратеру підтвердив теорію вимирання динозаврів внаслідок падіння астероїда.

пологом
Сукупність зімкнутих крон дерев