Шведські палеонтологи вперше описали новий вид викопних жуків, знайдених у скам'янілих випорожненнях рептилії тріасового періоду. Комахи представляють дотепер невідому родину й отримали латинську назву Triamyxa coprolithica. Таким чином автори доводять, що викопні екскременти можуть бути цінним джерелом інформації про еволюцію комах до більш багатого на бурштин крейдового періоду. Результати роботи опубліковані в журналі Current Biology.
Тривимірні скани жуків із копроліту. Martin Qvarnström et al. / Current Biology, 2021
Чому жуків вивчали у такий спосіб?
Жуки, або твердокрилі, (Coleoptera) — це дуже поширена й різноманітна група комах, яка населяє майже всі наземні та прісноводні середовища по всій земній кулі. Дані попередніх досліджень дають змогу припустити, що ці тварини могли з'явитися ще у кам'яновугільний період, який тривав приблизно 358-298 мільйонів років тому. Але із дослідженням еволюції твердокрилих є певні обмеження. Значна кількість інформації про них походить від вивчення їхніх скам'янілостей в складі бурштину. Ця викопна смола зберігає захоплені нею в минулому істоти у дуже доброму стані. Хоча дерева, які були джерелом бурштину, росли й у кам'яновугільному періоді, перші масштабні відкладення скам'янілої смоли датуються приблизно 130 мільйонами років тому. У рідкісному бурштині до цього часу знаходили невелику кількість інших членистоногих, але жуків серед них не було. Проте останніми роками зростає кількість свідчень на користь того, що вивчати комах можна ефективніше, якщо звернути увагу на копроліти — скам'янілі випорожнення тварин. Вони можуть забезпечувати умови, що сприяють хорошому збереженню органічних решток. Нове дослідження палеонтологів Упсальського університету підтверджує цю ідею.
Як вивчали жуків?
Вчені взялися шукати комах у копролітах, яких знайшли в Польщі. Вік цих зразків оцінюється приблизно у 230 мільйонів років, тобто їх залишили тварини, що жили ще тріасовому періоді. Серед них вибрали один циліндричний двосантиметровий фрагмент, який, скоріш за все, відламався від довшого зразка. Ймовірно, колись він покинув тіло древньої комахоїдної рептилії силезавра Silesaurus opolensis.
Обраний копроліт піддали детальному дослідженню. Для цього зразок опромінили з різних боків потужним рентгенівським променем за допомогою синхротрона. Принцип дещо схожий на здійснення комп'ютерної томографії, тому дав змогу отримати тривимірну реконструкцію вмісту копроліта.
Вміст досліджуваного копроліту. Martin Qvarnström et al. / Current Biology, 2021
Що знайшли всередині зразка?
Копроліт виявився напрочуд багатим на не до кінця перетравлені комахи, довжиною всього в один-два міліметри. Більшість із них збереглися у вигляді окремих частин тіла, наприклад, голови, кінцівок або вусиків. Але вчені також помітили декілька майже повністю вцілілих жуків, довжиною 1,4-1,7 міліметра.
Так науковці помітили, що жуки представляють дотепер не описаний вид підряду Міксофагів (Myxophaga), які є переважно водними тваринами, що живляться водоростями та органічними рештками. Вони дали комахам латинську назву Triamyxa coprolithica, які наразі є також єдиними представниками родини Triamyxidae. Хоча частини жуків і раніше знаходили в копролітах, це вперше вдалося за допомогою вивчення цих скам'янілостей описати новий їх вид.
Тож автори підтверджують, що копроліти є цінним об'єктом для палеонтологічних досліджень, зокрема еволюції комах. Вони можуть допомогти краще зрозуміти екологію давніх тварин. Приміром, можна припустити, що силезавр із довжиною тіла понад два метри не полював прицільно на міліметрових жуків. Можливо, він харчувався водоростями, як і ці комахи, а поїдаючи їх, проковтував випадково й жуків.
Раніше ми писали, про палеонтологічні дослідження жуків, знайдених у бурштині крейдового періоду. В одному з них вчені за допомогою комп'ютерної томографії відтворили зовнішній вигляд жуків, а в іншому описали нову родину жуків, що світилися в темряві.