Екологія
Екологія

Мікропластик з природних водойм легше проникає всередину живих клітин

Мікропластик у природних водних середовищах набуває кращої здатності проникати всередину живих клітин, з’ясували німецькі вчені. Причина може полягати в утворенні на поверхні пластикових частинок оболонки з біологічних молекул, повідомляється в статті журналу Science Advances.

University of Bayreuth

University of Bayreuth

Що таке мікропластик?

Мікропластиком називають пластикові частинки розміром менш як п'ять міліметрів. Вони можуть початково створюватися такої величини або ж розпадатися від більшого шматка пластику під дією фізичних сил, головно ультрафіолетового світла. У такому стані сміттю ще простіше поширюватися природними середовищами, після потрапляння до яких до поверхні мікропластику прикріплюються мікроорганізми та біомолекули. Вони утворюють на пластиковій частинці оболонку, “еко-корону”, яка полегшує їхнє споживання живими організмами. Із шлунково-кишкового тракту тварин пластик може потрапляти до інших систем організму. Хоча вчені ще не до кінця розуміють, яким чином це відбувається, припускають, що головну роль у цьому процесі відіграє поглинання мікропластику клітинами організму. Щоб детальніше вивчити цей механізм, науковці з Байройтського університету провели серію експериментів.

Як досліджували мікропластик у клітинах?

Вчені помістили чисті мікропластикові частинки розміром близько трьох мікрометрів у прісну воду зі штучного ставка або солону воду з морського акваріума та витримували їх там від двох до чотирьох тижнів. Обидві водойми, з яких взяли воду, населяли різні тварини, рослини та мікроорганізми. Помістивши в таку воду пластик, дослідники прагнули відтворити процес, що відбувається з ним у природних середовищах. Після витримування у таких умовах мікропластик із обох середовищ покрився оболонкою з біологічних молекул — вуглеводів, білків, жирів, амінокислот та нуклеїнових кислот.

Далі вчені досліджували, чи поглинаються ці частинки живими клітинами мишей або ж просто прикріплюються до їхньої поверхні. Для цього вчені пофарбували одну з основних клітинних структур, актинові філаменти, піддали клітини впливу пластику та дослідили їх під мікроскопом.

Як клітина реагує на мікропластик?

Дослідження виявило всередині клітин темні плями, які виявилися згодом насправді мікропластиком. Це були частинки полістирену, пластику, який повсюдно використовується, зокрема для упакування харчових продуктів. Мікропластик, покритий оболонкою, суттєво частіше поглинався клітинами, ніж той, якого витримували в очищеній воді та який не мав покриття.

Дослідники припускають, що саме біологічні молекули на поверхні мікропластику допомагають йому легше проникати всередину живих клітин, відповідно, й тканин.


Результати дослідження допоможуть краще вивчати вплив мікропластику на здоров’я тварин та людини. Це особливо важливо зважаючи на те, що навіть з дитячих пластикових пляшок при кожному використанні вивільняються мільйони мікропластикових частинок. Подальшим вивченням може також посприяти метод виявлення мікропластику в людських органах, нещодавно описаний американськими дослідниками.