Палеонтологія
Палеонтологія

Людину звинуватили у прискоренні вимирання косматого мамонта

Дослідники вивчили вплив діяльності людини та кліматичних змін на популяції косматих мамонтів. Виявилося, що зростання чисельності людей та їхня міграція на Північ пришвидшили процес вимирання цих тварин, у деяких регіонах на 4 тисячі років. Препринт статті доступний на сайті bioRxiv.org

Science Picture Co / Alamy

Science Picture Co / Alamy

Які процеси відбувалися після останнього льодовикового періоду?

Глобальне потепління, що почалося після останнього льодовикового максимуму і тривало у ранньому голоцені (приблизно від 19 до 11 тисяч років тому) призвело до підвищення регіональної температури від 4 до понад 10 градусів за Цельсієм. Під час цієї міжльодовикової фази вимерло багато видів мегафауни, тоді як багато інших тварин стали більш поширеними. Це кардинально змінило структуру та функції екосистем. У той же час палеолітичні спільноти людей розширювалися і ставали все більш повсюдними. Проте що саме вплинуло на долю мегафауни — полювання з боку людини, зміни клімату або ж поєднання цих факторів — лишається предметом дискусій для вчених. Основними перешкодами для розв’язання цієї задачі є обмеженість і невизначеність викопних даних, відсутність просторово-часових реконструкцій кліматичних змін та чисельності людей з високою роздільною здатністю, а також спирання на кореляцію між процесами.

Що відомо про косматого мамонта?

Косматий мамонт (Mammuthus primigenius) існував на Землі більше півмільйона років, перш ніж зникнути у середині голоцену. За розмірами ці тварини були завбільшки з африканського слона, завдяки своїй вовні вони були добре пристосовані до холодних умов. Косматі мамонти співіснували з неандертальцями та Homo sapiens протягом багатьох тисячоліть. На них полювали заради отримання м’яса, шкіри, кісток та бивнів. Після зледеніння тундри та луки, у яких вони проживали, змінилися лісами. Про тривалу роль клімату та людини у вимиранні косматого мамонта зазвичай вчені роблять висновок на основі реконструкції руху ареалу та аналізу викопних та археологічних даних. Такий спосіб не може врахувати усі складні стресові фактори та екологічні процеси та є обмеженим.

Що нового дізналися вчені?

Дослідники провели симуляцію, щоб вивчити, як клімат та люди могли впливати на динаміку популяції косматих мамонтів у Євразії, починаючи з 21 тисяч років назад. Вони дослідили більше 90 000 сценаріїв. У своєму моделюванні вчені використали скам’янілості, вік яких визначали за допомогою аналізу радіовуглецю, та стародавню ДНК.

Найбільш вірогідний сценарій передбачає, що зміни клімату спершу витіснили косматих мамонтів у збережені зменшені екосистеми тундр, а потім мисливці пришвидшили процес їхнього вимирання. Моделювання також показало, що, ймовірно, деякі популяції мамонтів прожили довше у певних регіонах, ніж вважалося раніше. Коли із симуляції вилучали фактори впливу людини, більшість мамонтів проживала ще приблизно 4 тисячі років.

Схоже дослідження нещодавно провели для мегафауни Північної Америки: основною причиною її вимирання назвали клімат, а не людину. Також нещодавно вчені секвенували ДНК мамонтів віком понад мільйон років.