Вчені використали радіовуглецеве датування, щоб проаналізувати, як на зникнення мегафауни Північної Америки вплинуло збільшення популяції людей та зміни клімату. Виявилося, що саме зниження глобальної температури найкраще корелює із зменшенням чисельності мегафауни. Стаття про це доступна у журналі Nature Communications.
Brian Engh
Що відомо про зникнення мегафауни Північної Америки?
Ближче до кінця плейстоцену, тобто приблизно 11 700 років тому, принаймні 37 родів мегафауни зникли з Північної Америки. Наприкінці XVIII століття дослідники почали розглядати людину як головного винуватця у цьому. Вони сформували «гіпотезу надмірного вбивства», згідно з якою ці вимирання були прямим результатом переслідування наївної здобичі людськими популяціями, які щойно мігрували на цю територію та швидко зростали. Таке вимирання могло тривати протягом тисяч років, або сталося впродовж кількох століть. Одна з теорій передбачає, що, корім полювання, траринам наносили шкоду спричинені людьми пожежі, фрагментація середовища існування та хвороби.
Втім, частина вчених вважає, що до цього призвели кліматичні та екологічні зміни, пов’язані із закінченням епохи плейстоцену. Аргументом проти надмірного полювання є дефіцит місць загибелі мегафауни, який вказує, що люди не полювали на мегафауну в достатній кількості, щоб довести її до вимирання. Крім того, останні скам’янілості деяких видів мегафауни з’являються значно раніше чи пізніше прибуття людини до Америки. У той же час, існують докази впливу кліматичних змін на популяції мегафауни. Наприклад, дослідження ДНК показали, що значні втрати генетичного різноманіття у певних таксонів (наприклад, бізонів) сталися ще до прибуття людини.
Яке дослідження провели вчені?
Щоб дізнатися більше про причини зникнення мегафауни, дослідники застосували новий статистичний підхід. Він базується на радіовуглецевому датуванні, що дозволило точніше встановити часові межі вимирання тварин і вивчити зв’язок між зникненням мегафауни, збільшенням людських популяцій та кліматичними змінами. Аналіз включав усю мегафауну загалом та п’ять таксонів окремо, зосереджуючи увагу на усьому континенті та на Великих американських озерах і південно-західних регіонах.
Що показали результати?
Результати дослідників суперечать моделям надмірного вбивства. Хоча останні дослідження часто наголошували на тому, що мегафауну вбила як діяльність людини, так і кліматичні зміни, цей аналіз натомість виявив стійку кореляцію лише між зміною клімату та рівнем популяції мегафауни. Такі дані вчені отримували незалежно від того, аналізували ми всю мегафауну разом, чи розділяли за таксонами та регіонами.
Хоча зміна клімату була домінуючою рушійною силою коливань рівня мегафауни, люди могли впливати на це у більш складний спосіб. Наприклад, вчені запропонували низку способів, за допомогою яких люди могли мати значний вплив на популяції мегафауни. Зокрема, навіть кілька мисливців на ландшафт, які вбивали певні види, могли призвести до каскадних змін у екосистемах.