Медицина
Екологія
Медицина
Екологія

Дітей запідозрили у споживанні вдесятеро більше мікропластику за дорослих

Вчені зі США та Китаю з'ясували, що однорічні діти споживають більш ніж вдесятеро більше мікропластику, ніж дорослі. Особливо це стосується частинок поліетилентерефталату (ПЕТ), зазначається в статті журналу Environmental Science & Technology Letters. На думку науковців, які дослідили вміст пластмаси у випорожненнях немовлят, новонароджених та дорослих, це пояснюється значною кількістю пластикових предметів, які потрапляють до рота дітей, як-от дитяче столове приладдя, прорізувачі для зубів, іграшки тощо.

FLY:D / Unsplash

FLY:D / Unsplash

Чому вивчали вміст пластику у випорожненнях людей?

Мікропластик, тобто фрагменти пластику, що менші за 5 міліметрів, становить загрозу для живої природи. Він може містити та накопичувати в собі токсичні речовини, після чого поїдатися невеликими організмами й передаватися іншим харчовою мережею. Окрім цього, крихітні частинки пластику із травної системи можуть обгортатися оболонкою з біологічних молекул, що уможливлює їхнє проникнення всередину клітин та кровоносне русло. Досліди на культурах людських клітин та лабораторних тваринах показали, що пластикові наночастинки погіршують функціональність клітин легень, активують прозапальні гени та спричиняють метаболічні розлади у потомства, матері якого під час вагітності та лактації піддавалися впливу пластику.

Але якщо шкода від мікропластику для тварин неодноразово підтверджена, то сказати те ж саме про вплив забруднювача на людський організм наразі не можна через нестачу даних про те, якій кількості мікропластику піддається людина. Деяку інформацію може надати вивчення його кількості у людських випорожненнях. Тож вчені Нью-Йоркського та Нанькайського університетів вирішили дослідити, скільки ж пластику виділяють дорослі, діти та немовлята під час свого першого випорожнення після народження. В тілах останніх мікропластик міг потрапити під час внутрішньоутробного життя, зважаючи на те, що мікропластик знаходили навіть у плаценті жінок.

Як вчені проводили підрахунок пластику?

Дослідники зосередилися на визначенні того, скільки в нашій травній системі частинок двох поширених типів пластику — поліетилентерефталату (ПЕТ) та полікарбонату, які використовуються при виготовленні тканин, пляшок для води, харчових місткостей та плівок, чохлів для смартфонів тощо. Зразки випорожнень для аналізу вчені отримали від шести однорічних дітей, трьох новонароджених та десяти дорослих людей. Концентрацію пластику в зразках визначали за допомогою методу мас-спектрометрії.

Що знайшли науковці у зразках?

ПЕТ та полікарбонат виявили у зразках усіх шістьох дітей, серед дорослих у всіх зразках знайшли полікарбонат і у восьми з них — ПЕТ. Що стосується першого випорожнення новонароджених, то у двох із них виявили ПЕТ і в одному — полікарбонат.

Концентрація полікарбонатного мікропластику майже не відрізнялася від такого у дорослих та в дітей, однак кількість частинок ПЕТ у дітей виявилася в 10-20 разів вищою, а в новонароджених збігалася з показником дорослих. Причиною того, що травний тракт дітей сильніше забруднений пластиком, вчені вбачають у великій кількості призначених для дітей пластикових виробів: безпечнішого за скло й кераміку в плані гострих зламів посуду, пляшок, прорізувачів зубів, іграшок тощо. Усі ці предмети, разом з іншими пластиковими речами, які не призначені для цього, але все ж тягнуться дітьми до рота, здатні відкидати крихітні частинки пластику, що зрештою потрапляють до травної системи. Вчені підрахували, що у середньому діти споживають пластику ПЕТ 83 000 нанограми на кілограм ваги тіла в день, а полікарбонату — 860 нанограмів на кілограм ваги тіла в день. Натомість дорослі у середньому в день споживають ПЕТу 5 800 нанограмів на кілограм ваги тіла, а полікарбонату — 200 нанограмів на кілограм ваги тіла.

Результати вказують на необхідність подальших вивчень цього питання, особливо, зважаючи на те, що виділений організмом пластик, найімовірніше, не є усією кількістю спожитого пластику, частина якого може залишатися в органах та тканинах. Водночас обмеженням цієї роботи можна вважати неможливість виключення забруднення зразків фекалій дітей пластиком із підгузків, хоча дослідники й намагалися цього уникнути.

Одне з попередніх досліджень показало, що при приготуванні дитячої суміші в пластикових пляшках тара може вивільняти мільйони частинок мікропластику до дитячого харчування.