Біологія
Екологія
Біологія
Екологія

Жуки-гнойовики допомогли дослідити біорізноманіття Борнео

Британські біологи запропонували метод дослідження біорізноманіття за допомогою жуків-гнойовиків. Ці комахи майже повсюдні та харчуються випорожненнями хребетних, тому дослідження вмісту їхнього кишечника може допомогти визначити види тварин, які мешкають з ними на одній території, пишуть дослідники у статті, що опублікована на сайті препринтів bioRxiv, і наразі ще не пройшла рецензування.

Topi_Pigula / Pixabay

Topi_Pigula / Pixabay

Чому це потрібно?

Для дослідження біорізноманіття певної місцевості далеко не завжди необхідно бачити власне представника конкретного виду, особливо, якщо це стосується тварин. Часто не менш дієвим способом буває спостереження за довкіллям для виявлення слідів тварин. Мова йде не тільки про їхні відбитки ніг, а й більш витончений пошук за слідами їхньої ДНК. Вона може зберігатися у ґрунті, бруді та особливо воді. Завдяки виявленню ДНК жаби Megaelosia bocainensis у водоймі вдалося підтвердити, що вона досі існує, хоча її вважали зниклою понад 50 років. А вчені з Університету королеви Марії придумали як підійти до пошуку слідів наземних тварин за допомогою інших тварин.

Що вчені пропонують?

Науковці вважають, що варто звернути увагу на жуків-гнойовиків як помічників екологів. Ці комахи з родини Пластинчастовусих (Scarabaeidae) населяють усі континенти, окрім Антарктиди, при цьому мешкаючи як у лісах, зокрема тропічних, так і в пустелях та сільськогосподарських угіддях. Гнойовики, як на це натякає і їхня назва, харчуються екскрементами хребетних тварин. Тому науковці припустили, що дослідження вмісту їхнього кишечника може вказати на те, які тварини мешкають на суходолі певної локації.

Щоб перевірити своє припущення, вчені розмістили пастки з людськими випорожненнями для гнойовиків у лісі Борнео. В основному вони зосередилися на великому, поширеному виді Catharsius renaudpauliani.

Які результати вони отримали?

Протягом перших 24 годин після розміщення пасток дослідникам вдалося зловити 24 гнойовиків. Цих тварин піддали розтину, а їхні кишечники відправили на аналіз до лабораторії.

Відтак вчені визначили ДНК, що знаходилася у вмісті травної системи жуків, та порівняли із геномами тварин, які населяють Борнео. Так вони з'ясували, що поруч із гнойовиками C. renaudpauliani живуть бородаті свині (Sus barbatus), індійські замбари (Rusa unicolor), мунтжаки (Muntiacus), оленці (Tragulidae) та дикобрази (Hystricidae). Це поширені у досліджуваній місцевості тварини, проте вчені, ймовірно, також знайшли сліди ДНК більш рідкісної смугастої цівети (Hemigalus derbyanus). І, звісно, людська ДНК не з пасток також була присутня. Головним чином вона походила від місцевих людей, які працюють поблизу на лісозаготівлях або пальмових плантаціях.

Схоже, самі гнойовики можуть багато розповісти про свою місцевість. Якщо стаття пройде рецензування, автори планують випробувати технологію з комахами і в інших середовищах та з використанням різних жуків-гнойовиків.