У групах смугастих мангустів підтримується справедливість завдяки тому, що самки не розрізняють своїх та чужих дитинчат і дбають про них однаково. Коли вчені штучно створили нерівність між дитинчатами, самки перерозподілили ресурси таким чином, щоб цю нерівність усунути й забезпечити однакову виживаність усього потомства групи. Це узгоджується із філософською ідеєю, згідно з якою завіса невідання сприяє виникненню справедливого суспільства. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.
Mungos mungo. Harry Marshall
Що значить «завіса невідання»?
Філософ Джон Роулз у 1970-х роках розмірковував про те, чим є і як досягається справедливість у людських суспільствах. Він вважав, що справедливості можна досягти тоді, якщо рішення про розподіл соціальних благ виходять із-за «завіси невідання». Остання полягає у тому, що жоден член суспільства не володіє інформацією про свій класовий або соціальний статус, нікому не відома своя доля в розподілі ресурсів і вигод. У такому разі людям важче визначити, які рішення призведуть до отримання ними більшої вигоди, ніж іншими людьми. Це спонукатиме їх до розподілення ресурсів таким чином, щоб вигоду отримувала вся група, що зменшуватиме нерівність між її членами.
Подібну версію вчені запропонували і для механізму виникнення кооперації у тварин. Приміром, суспільні комахи успішно кооперуються для догляду за потомством, коли не розрізняють відкладені маткою або робочою комахою яйця. Але коли все ж можуть відрізнити, то вбивають потомство робочої особини. Група дослідників із Великобританії, Німеччини та Фінляндії вирішили дослідити, чи призводить до справедливості в інших тварин завіса невідання спорідненості одне з одним.
Як вивчали справедливість у тварин?
Об'єктом дослідження обрали смугастих мангустів, або мунго (Mungos mungo). Ці тварини живуть невеликими групами до двох десятків особин і сильно пов'язані одне з одним. Крім того, що мунго дуже територіальні тварини, завжди готові захищати свій дім від груп сусідніх мунго, у них синхронізоване розмноження. У багатьох самок мунго однієї групи тічка відбувається в один день, тому дитинчат вони згодом народжують всі одного ранку. Внаслідок одночасної появи великої кількості потомства матері розгублюються та не здатні розпізнати своїх дітей від чужих, отже, всім їм приділяють однакову кількість турботи й уваги.
Щоб дослідити, як ця завіса незнання впливає на життя групи, вчені втрутилися в процес догляду мунго за потомством. Половину вагітних смугастих мангустів з досліджуваних груп вчені щодня підгодовували 50 грамами вареного яйця, що призвело до збільшення їхньої ваги , а також ваги їхніх новонароджених дитинчат, а відповідно — нерівності між потомством у групі.
Як зреагували не нерівність між дитинчатами матері?
Годовані самки мунго після народження дитинчат, як не дивно, стали дещо більше доглядати не за своїм біологічним вгодованим потомством, а за чужими дитинчатами, які мали меншу вагу. Тобто вони проявили більше турботи до тих дитинчат, які мали більшу в ній потребу — худіших, менших за розміром. Цікаво, що самки, яких під час вагітності не підгодовували, а також самці не демонстрували подібної дискримінації. Надмірна опіка худими дитинчатами призвела до того, що до 90-денного віку усе потомство зрівнялося у вазі й шансах на виживання.
Отже, науковці підсумовують, що завіса невідання сприяє підтриманню справедливості і в інших ссавців, окрім людей. Годовані матері в кращій фізичній формі намагаються піклуватися про найбільш нужденних, мінімізуючи ризик того, що їхні власні дитинчата (які можуть бути будь-якими з них) матимуть менший добробут за інших.
Самки смугастих мунго не тільки забезпечують справедливість у групі, а ще й генетичне різноманіття. Вони ініціюють сутички між самцями своєї та сусідньої групи, щоб мати змогу непомітно спаровуватися з суперниками, запобігаючи виродженню групи.