Біологія

Самки мангустів розпочинають війни задля спарювання з суперниками

Самки смугастих мангустів ініціюють міжгрупові конфлікти між самцями, щоб спарюватися з самцями із групи суперників. Завдяки цьому зростає генетична різноманітність груп та підвищується репродуктивний успіх самок, пишуть британські вчені у статті журналу Proceedings of the National Academy of Sciences.

Що це тварини?

Смугасті мангусти, або мунго (Mungos mungo), є хижими ссавцями африканських саван, розміром трохи менше домашньої кішки. Вони живуть групами приблизно по 20 особин і є сильно територіальними. Вони мітять межі своїх “володінь” та одне одного запашними виділеннями, що дозволяє розпізнавати членів своїх груп та виявляти порушників кордону із сусідніх. А свою територію вони так агресивно захищають, що можуть вступати у жорстокі сутички до трьох разів на місяць. Зазвичай самки однієї групи мають тічку приблизно одночасно, і в цей час домінантні самці одногрупники охороняють їх від конкурентів. Така закритість угруповань смугастих мунго призводить з часом до близькоспорідненості, але, схоже, самки знайшли цьому раду.

Що роблять самки?

Науковці з Університету Ексетера у Великобританії та Національного парку королеви Єлизавети в Уганді вивчали дикі популяції смугастих мангустів останні 25 років. У новій роботі вони описали свої висновки на основі спостереження за цими тваринами.

Вчені зафільмували як самки мунго спаровуються з самцями із суперницьких груп у той час, коли самці з їхньої групи були зайняті боротьбою з іншими противниками та не охороняли їх. Ймовірність виникнення конфлікту, кажуть дослідники, зростала, коли в самок була тічка, а частота боїв прямо залежить від віку групи та рівня близькоспорідненого схрещування в ній. Це наштовхує вчених на думку, що самки самі ініціюють та ведуть свої групи до бою, а не самці.

Наскільки ефективна їхня тактика?

Вчені порівняли потомство, отримане в результаті спаровування 499 самців та 377 самок, та виявили, що більша кількість міжгрупових конфліктів збільшує кількість та здоров’я дитинчат. Водночас виживаність самок у боях вища, ніж у дорослих самців чи молоді.

Автори називають таку поведінку експлуативним лідерством, оскільки дорослі самки отримують від нацьковування репродуктивну вигоду, тоді як решта групи страждає - дитинчата та дорослі самці значно частіше вбиваються під час сутичок. Тож дослідники підсумовують, що організоване колективне насильство поширене далеко за межами людських угруповань та видів, про які ми зазвичай думаємо у цьому ключі, наприклад, шимпанзе.