Біологи описали незвичайний спосіб пересування у воді австралійського жука-водолюба: комаха прикріпилася та пересувалася нижньою стороною поверхневої плівки води. Вченим вперше вдалося зафільмувати подібну поведінку в жуків. Спостереження детально описане в журналі Ethology.
Science News / YouTube
Як тварини пересуваються по воді?
Більшість тварин, яким доводиться долати водне середовище, практикують пересування через товщу воду, тобто плавають. Деякі з них також можуть переходити його по напівзануреному субстрату. Але інші розвинули особливу здатність пересування на межі повітряного та водного середовищ. У такому разі тварини використовують поверхневу плівку води, утворену поверхневим натягом, як міцний субстрат для пересування, що може втримати їхню вагу та дати можливість рухатися в горизонтальному напрямку по воді. Чи не найвідомішим прикладом таких істот є клопи водомірки (Gerridae). Завдяки широкій постановці ніг, що рівномірно розподіляє вагу комахи, та наявності на них незмочуваних, гідрофобних волосків водомірки з легкістю ковзають по воді, не тонучи. Більш рідкісним варіантом подібної локомоції є пересування не по верхній, а по нижній частині поверхневої плівки води. Вона властива, наприклад, водним равликам, які прикріплюються підошвою до нижньої поверхні води та ковзають по ній вниз головою, наче дном. Таку їх поведінку нерідко спостерігають акваріумісти. Існують повідомлення, що деякі жуки теж так вміють, але вони не були детально задокументовані. Поки це не зробила пара вчених із Ньюкаслського університету та Німецького центру інтегративних досліджень біорізноманіття.
Що описали вчені?
Спостереження незвичайного пересування жука виявилося випадковим. 2015 року один із авторів, Джон Гульд (John Gould), займався вивченням пуголовків у невеликих тимчасових водоймах в австралійських горах. В одній із них він помітив невелику чорну комаху, розміром меншу за сантиметр. Спершу вченому здалося, що вона просто впала у воду та плаває на її поверхні. Однак, придивившись, зрозумів, що тварина насправді перевернута вниз спиною та пересувається по нижній стороні поверхневої плівки так легко, наче б він перебував зверху неї. Комаха швидко рухалася, періодично змінюючи напрямок та зупиняючись. При цьому вона весь час перебувала дещо нижче межі води й повітря, однак не спускалася донизу. Це теж свідчить на користь прикріплення комахи до поверхневої плівки. Науковець став першим, якому вдалося зафільмувати комаху під час такого пересування. Подальше дослідження вказало, що тварина належить до наразі невідомого виду жуків з родини Водолюбів (Hydrophilidae).
Як жукам це вдається?
Поки що науковці не мають однозначної відповіді на це запитання, тільки припущення. На відео вони помітили невелику бульбашку повітря, прикріплену до черевця комахи. Можливо, вона не дає жукам потонути та прикріплює до поверхневої плівки. Або ж забезпечує їм достатній запас повітря для дихання під водою. Крім цього, жуки можуть мати гідрофобні елементи на ногах, як у водомірок.
Цікавим також є, чому взагалі жуки вдалися до такого пересування. Вчені припускають, що так жуки можуть ефективніше приховуватися від хижаків. Але однозначно, що цих тварин необхідно ще надалі вивчати, щоб зрозуміти причини та механізми їхньої незвичайної поведінки.
Між тим, раніше ця ж група вчених описала дивне пересування в інших тварин. Вони поділилися спостереженням за слимаком, який утворив вертикальний місток зі слизу та спустився по ньому з огорожі.