Швейцарські орнітологи з'ясували, що тайгові кукші навчилися не вестися на обман птахів із сусідньої зграї. Вони не реагують на сигнал тривоги, якщо його подають члени сусідських груп або незнайомих, на відміну від попереджувальних звуків, що їх видає чинний або колишній член своєї зграї. Це означає, що вони відповідають лише на сигнали особин, із якими раніше мали досвід кооперації, і тому довіряють їм більше. Результати опубліковані в журналі Science Advances.
Perisoreus infaustus. Bouke ten Cate / Wikimedia Commons
Навіщо тваринам обманювати одне одного?
Вокальна комунікація у тварин дуже ефективний спосіб взаємодіяти одне з одним на відстані. Але вона вразлива до обману. Серед тварин не рідкість, коли одні особини імітують звуки інших, щоб передати фальшиву інформацію. Приміром, вони можуть видавати попереджувальні вигуки, що змушує інших подумати про наближення хижака. Так вчиняють, наприклад, самці великих лірохвостів, які імітують попереджувальні звуки зграї птахів, чим залякують самок та подовжують час спаровування з ними. В іншому випадку тварини можуть відлякувати інших тривожними сигналами, щоб дістатися до джерела ресурсів. Однак у випадках, коли певний вид постійно стикається із обманом, із часом він може розвинути здатність розпізнавати хибні сигнали. Про це подумали вчені з Цюрихського університету та почали досліджувати тайгових кукш (Perisoreus infaustus), серед яких також поширена практика обману.
Чому саме ці птахи?
Ці птахи живуть переважно невеликими зграями до десять осіб, серед яких виділяється домінантна пара, яка спаровується. Коли хтось із членів групи помічає поруч хижака, то вигукує попереджувальний сигнал, щоб сповістити інших птахів своєї зграї. Проте іноді вони можуть видавати обманливий тривожний звук, призначений для чужої зграї кукш. Тайгові кукші сильно прив'язуються до своєї території, але ігнорування попереджувального сигналу може дорого обійтися, якщо виявиться правдою. Тому іноді обманута зграя покидає свої домівки разом із запасами харчів, а їхнє місце займає зграя обманників.
Тому науковці вирішили поспостерігати за місцевими кукшами у їхньому природному середовищі. Вони сконструювали годівницю, поклали в неї шматок свинячого сала для приваблення птахів та розмістили на відстані кількох метрів від неї динамік та відеокамеру. Через динамік вчені вмикали звуки тривоги інших кукш: колишніх членів їхньої власної зграї, кукш із сусідніх територій та з віддалених.
Що з'ясували про тварин?
Вчені помітили, що їхні досліджувані кукші по-різному реагують на вигуки птахів, у залежності від соціального зв'язку із тим, хто подає сигнал. Так, домінантна пара у зграї негайно перебиралася до безпечного місця, коли чула попереджувальний крик птаха, який колись був членом їхньої зграї, на відміну від випадків, коли сигнал тривоги походив від сусідських чи невідомих кукш. Тобто факту того, що вигук походить від знайомого сусідського птаха недостатньо, щоб довіритися йому. Але в такому разі невідомо, для чого взагалі вдаватися до обману, якщо він не спрацює. Автори мають деяке припущення.
Попередні досліди показали, що коли домінантна пара харчується разом із молодими кукшами, то вони одразу реагують на сигнал тривоги, не важливо, хто його подав. Ймовірно, вони так навчають юне потомство розпізнавати попередження про небезпеку. А позаяк іноді обман спрацьовує, то кукші мотивовані час від часу вдаватися до нього. Наступні досліди допоможуть з'ясувати, коли та як молоді птахи навчаються відрізняти попереджувальні вигуки кукш зі своєї зграї та чужої.