Дослідження японських приматологів свідчить, що шимпанзе можуть розпізнавати черепи представників свого виду, вирізняючи їх поміж черепів інших видів тварин. На думку авторів, за це явище відповідальний той же механізм, що й за парейдолію, тобто розпізнавання облич у неживих об'єктах. Таким чином, шимпанзе при взаємодії з тілами мертвих родичів, як і слони, звертають увагу на найхарактерніші риси померлих, які уподібнюють їх до живих. Свої міркування вчені виклали у статті журналу Royal Society Open Science.
Використаний у дослідженні череп шимпанзе. André Gonçalves / KyotoU
Які стосунки шимпанзе зі смертю і до чого тут слони?
Ми поділяємо із близькими родичами шимпанзе багато ознак, зокрема стосовно соціальної взаємодії та культури. Але є принаймні один аспект, у якому шимпанзе та люди подібні ще й зі слонами — це увага до померлих. Слонів неодноразово заставали за свідомими взаємодіями з тілами померлих родичів, що їх деякі вчені розцінюють як прояв горювання. Вони довго на них дивляться, торкаються решток, навіть після того, як ті вже розклалися і залишилися лише кістки. Експерименти також показали, що слони розпізнають скелети незнайомих представників свого виду й приділяють їм більше уваги, особливо бивням, ніж іншим предметам або скелетам. Щодо приматів, зокрема шимпанзе, то вони теж цікавляться тілами померлих, торкаючися їх та хвилюючись через них. А матері можуть місяцями носитися з тілами своїх померлих дитинчат. Утім, стосовно поводження шимпанзе зі скелетами своїх родичів відомо мало, через нестачу досліджень з цієї теми.
Група науковців із Кіотського університету зацікавилася, чи можуть шимпанзе розпізнати представника свого виду на основі анатомічних особливостей, скелету, подібно до слонів. Вони припустили, що оскільки для шимпанзе, як і для людей, обличчя відіграє основну роль у комунікації, то ці примати можуть сприймати черепи своїх родичів подібно до їхніх облич. Цьому сприяє і збереження окремих рис обличчя у черепів приматів. І якщо слони із не надто добре розвиненим зором приділяють особливу увагу бивням як найбільш явній ознаці слонів, то шимпанзе мали б звертати більше уваги на зуби, які є хорошою розпізнавальною рисою живих шимпанзе.
Як перевіряли шимпанзе на можливість розпізнавати родичів за скелетом?
Досліди провели за участі семи шимпанзе (Pan troglodytes) з двох соціальних груп в Інституті досліджень приматів при Кіотському університеті. Вони відбувалися у будці, до якої тварини мали вільний доступ зі своїх кімнат та подвір'я. Там їх заохочували розташуватися перед вікном із акрилового скла, за яким на моніторі їм демонстрували зображення черепа, обличчя або каменю, злегка обробленого під форми черепа, чотирьох видів тварин — шимпанзе, кота, собаки або пацюка. У цей час розташований за склом пристрій відстежував рухи очей піддослідних шимпанзе, щоб зрозуміти, які об'єкти вони сильніше роздивляються, зокрема, які саме частини об'єктів привертають більше їхньої уваги. Щоб тварини менше рухалися під час досліду, вони могли потягувати сік із трубочки, що виходила з отвору у склі.
Шимпанзе Аюму під час досліду. André Gonçalves et al. / Royal Society Open Science, 2022
Як зреагували шимпанзе на черепи й обличчя?
Коли шимпанзе показували обличчя різних видів тварин, вони явно більше були зацікавлені зображеннями свого виду, особливо, коли ті були представлені у фронтальній або діагональній проєкції. Дещо меншою була схильність приковувати погляд до черепів шимпанзе, і найменше вона проявилася із обробленими каменями, що лише віддалено схожі на тварин. Це свідчить на користь припущення вчених про те, що при розгляданні черепів шимпанзе вловлюють у них перш за все риси обличчя. Це також пояснює, чому зображення у бічній проєкції не надто цікавили піддослідних — так риси обличчя розгледіти важче.
Інше припущення вчених теж знайшло підтвердження — при розгляданні черепів представників свого виду шимпанзе справді найбільше уваги приділяли зубам. Другою за тривалістю споглядання була ділянка носа, третьою — ділянка очей.
Тож, схоже, що шимпанзе розпізнають черепи інших шимпанзе за тим же механізмом, що вони розпізнають обличчя. Тобто звертаючи увагу на збережені характерні для них їхніх облич риси. Вчені вважають, що у випадку з черепами задіяний той же процес, що обумовлює явище парейдолії — розпізнавання облич у неживих об'єктах. Виходить, що шимпанзе сприймають черепи як спотворені обличчя родичів. У такому разі можливо, що увага до решток інших шимпанзе у них обумовлене вловлюванням у них знайомих, притаманних і їм самим, але водночас дивних рис.