Вчені зі США та Німеччини дійшли висновку, що мікробіом кишечника справді, як вважалося, відіграє певну роль у розвитку розсіяного склерозу, однак цю роль опосередковано визначають особливості геному конкретної особини. Такі висновки отримали вчені у процесі дослідів на тваринах. Дослідження вийшло в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Що відомо про кишковий мікробіом та розсіяний склероз?
Кишкові бактерії є частиною складної екосистеми, яка забезпечує нормальне функціонування нашого організму. Досліди вже демонстрували їхню здатність покращувати ефективність лікування раку, впливати на ембріональний розвиток мозку та захищати від виникнення деяких автоімунних станів. Є припущення, що порушення рівноваги між бактеріями кишечника пов’язане і з виникненням розсіяного склерозу - стану, при якому імунні клітини руйнують власну нервову систему. Доводом на користь цієї гіпотези є те, що використання пробіотиків або трансплантація калу можуть допомогти контролювати захворювання. У новому дослідженні американські та німецькі вчені досліджували взаємозв’язок генетики окремої особи з її кишковим мікробіомом та розсіяним склерозом.
Як досліджували цей взаємозв’язок?
У процесі дослідів науковці використовували тваринні моделі розсіяного склерозу, що були представлені мишами та їхніми 29 генотипами. Вчені помітили, що найбільш схильні до захворювань типу розсіяного склерозу миші мали конкретні відмінності у кишковому мікробіомі. Врешті дослідники дійшли до висновку, що єдина бактерія Lactobacillus reuteri погіршила хворобу у мишей з конкретним генотипом. Це було несподіваним відкриттям, оскільки саме цей мікроорганізм деякі вчені наділяли здатністю знижувати важкість симптомів розсіяного склерозу та навіть припускали, що він допоможе лікувати хворобу.
То що ці висновки означають?
Автори роботи схиляються до того, що жодний мікроорганізм або ж мікробний профіль не можна розглядати як шкідливими чи корисними щодо розсіяного склерозу. На їхню думку, ключовим аспектом у цьому контексті є генетика господаря цих мікроорганізмів. Саме вона визначатиме, який ефект чинитимуть кишкові бактерії. Отже, взаємозв’язок між бактеріями та захворюваннями може бути дуже різним та залежати від багатьох чинників, зокрема, від генетичних даних організму. Тому, можливо, щоб лікування захворювань на основі аналізу мікробіому справді працювало, воно повинне стати високоперсоналізованим.