Біологія
Біологія

Рання втрата матері не погіршила виживаність у гірських горил

Дослідники з Руанди дійшли висновку, що рання втрата матері у гірських горил не має довготривалих негативних наслідків на виживання чи репродуктивний успіх сиріт. Це тому, що їхні родичі беруть на себе турботу про осиротілих горил та дають їм змогу ще більше інтегруватися у групу. Це зближує горил із людьми, які теж уникають негативних наслідків для добробуту дітей, турбуючись про сиріт, пишуть автори у статті журналу eLife.

Dian Fossey Gorilla Fund

Dian Fossey Gorilla Fund

Як матері впливають на своїх дітей у тварин?

Матері відіграють надзвичайно важливу роль у житті своїх дітей, навіть коли ті вже виростають та стають самостійними. Мова йде не тільки про вигодовування та захист дитинчат, що безпосередньо впливає на виживаність та здоров'я останніх, а й у підтримці, яку матері забезпечують дітям. Це особливо актуально для соціальних тварин, як-от деяких приматів. Приміром, шимпанзе навіть у дорослому віці підтримують близькі відносини зі своїми матерями, проводячи з ними багато часу. Можливо, це сприяє зниженню стресу. А рання втрата матері в дитинстві означає для самців цих тварин гірший репродуктивний успіх, у порівнянні з іншими самцями, та зниження конкурентоздатності. Багато інших соціальних ссавців теж потерпають в дорослому віці, якщо рано осиротіли, зокрема люди. Але в нас ці негативні наслідки можна обійти, якщо про сироту починають піклуватися інші члени суспільства, наприклад, через усиновлення. Дослідники з Фонду горил Даян Фоссі в Руанді та Центру досліджень поведінки тварин Університету Ексетера вирішили дослідити, як відбивається рання втрата матері на житті гірських горил (Gorilla beringei beringei), чия чисельність критично низька.

Яким було дослідження?

Науковці проаналізували інформацію про гірських горил, яка збиралася протягом 53 років. За тваринами в Національному парку вулканів у Руанді стежили майже безперервно, починаючи з 1967 року. Збираючи дані про приматів, дослідники прагнули більше дізнатися про їхню поведінку, демографію, ієрархію та здоров'я. До 2015 року 59 із 200 спостережуваних незрілих горил старше двох років стикнулися із втратою матері в період між 2-8 роками життя.

У новій роботі автори порівняли виживаність цих особин протягом часу спостереження за ними із виживаністю 139 горил, які не переживали ранню втрату матері або обох батьків. Крім тривалості життя увагу звертали також на відмінності в репродуктивному успіху серед цих тварин.

Які результати отримали?

Дані показують, що у горил не збільшується ризик померти, якщо вони втрачають матір. І на відміну від їхніх родичів шимпанзе вони також не відчувають довготривалих наслідків від сирітства. Вчені зазначають, що не виявили також суттєвої різниці у розмноженні між представниками двох груп. Їхній репродуктивний успіх відповідав типовому показнику як для свого рангу в ієрархії. Хіба що самки-сироти дещо раніше народжували першу дитину. Тобто загалом втрата матері не має вагомих негативних наслідків на майбутній добробут гірської горили.

Це може пояснюватися тим, що турботу про осиротілих дитинчат беруть на себе інші члени групи. Науковці зазначають, що після втрати матері соціальні зв'язки маленьких горил зі своїми родичами стають ближчими та міцнішими, і вони ще більше інтегруються в групу. Найбільше сироти зближуються із домінантним самцем спільноти, незалежно від того, чи він є їхнім біологічним батьком. Результати свідчать, що людська властивість піклуватися про інших, зокрема сиріт, не є унікальною. Можливо, вона має глибоке еволюційне коріння, яке ми поділяємо з нашими близькими родичами-приматами.

Між тим, усиновлення не є рідкістю й серед інших тварин. Наприклад, нещодавно ми писали про історію усиновлення самкою вампіра дитинчати її померлої подруги.