Дослідники розробили опитувальник для оцінювання психопатії у домашніх котів, оснований на визначенні рівнів сміливості, підлості, розгальмованості, недружелюбності до людей та недружелюбності до інших тварин. Так вчені з'ясували, що вищі показники підлості та сміливості асоціюються із гіршими стосунками кота з власником, тоді як розгальмованості та недружелюбності до інших тварин — із кращими. Опитувальник допоможе краще зрозуміти характер котів та покращити їхні взаємини з власниками, йдеться у статті Journal of Research in Personality.
Pexels
Що таке психопатія і навіщо її визначати у тварин?
Психопатією зазвичай називають схильність до поведінки, яка характеризується антисоціальністю, егоїзмом та маніпулятивністю. Згідно з триархічною моделлю психопатії, явищу властиві такі фактори: розгальмованість, або нестача стриманості, яка проявляється у складності самоконтролю, імпульсивності; підлість — проявляється егоїзмом, емоційною черствістю, антисоціальною та агресивністю; сміливість — знижений страх, значна самовпевненість та стресостійкість. Початково така характеристика призначалася для виявлення та оцінювання психопатії у людей, але дослідження показали, що вона успішна й для використання у тварин, здебільшого приматів та іноді домашніх. Точніше виявлення особистих рис може допомогти краще зрозуміти та коригувати взаємодії між власниками та домашніми улюбленцями.
Не надто соціальні домашні коти часто представляються в популярній культурі з ознаками психопатії. Але досліджень, які би визначили, які саме риси котів можна вважати пов'язаними з нею і як їх можна усунути, наразі не вистачає. Хоча це важливо і з огляду на те, що агресивність та непокора є однією з основних причин відмови власників від домашніх котів та віддавання їх до притулку або їх фізичного покарання. Через це група дослідників із Ліверпульського університету та Ліверпульського університету імені Джона Мурса вирішили розробити опитувальник, який дасть змогу краще визначити особистісні риси котів.
Як підійшли до завдання науковці?
Автори вирішили пристосувати триархічну модель психопатії у людей, із такими ознаками як сміливість, підлість та розгальмованість, до котів. Для цього вони залучили до дослідження власників 549 котів, яких попросили заповнити онлайн-опитувальники щодо їхнього сприйняття психопатичних рис у своїх улюбленців. Учасників запитували, чи демонстрували їхні коти поведінку, яку можна оцінити як сміливу, підлу, розгальмовану, або по-інакшому пов'язану з психопатією, а якщо так, то просили навести приклади. На основі відповідей вченим вдалося виокремити 21 тему поведінки котів, пов'язану з основними рисами психопатії, серед яких: пошук уваги (наприклад, кіт поводиться неслухняно, якщо на нього не звертають уваги), домінантність (наприклад, кіт ганяється за іншими тваринами), безстрашність (наприклад, кіт відвідує небезпечні місця, не зважає на небезпеку), агресія під час гри (наприклад, царапається, якщо взяти на руки) та інші. Завдяки цьому було створено початковий варіант опитувальника із 58 твердженнями, розподіленими поміж 21 теми, названий вченими CAT-Tri.
Валідність опитувальника для визначення сприйняття психопатії у котів власниками перевіряли в наступному досліді. Цього разу зібрали 1 463 учасників, які окрім CAT-Tri для порівняння заповнювали вже перевірені наявні два опитувальники щодо оцінювання особистісних рис котів та взаємодії тварин із господарями.
Що показало опитування власників?
Результати вказують, що триархічна модель дійсно підходить для оцінювання психопатії котів. Однак крім трьох уже відомих факторів у людей та інших приматів, науковці виокремили в котів ще два — недружелюбність до людей та недружелюбність до інших тварин. Ймовірно, це відбиває несоціальну природу котів, у порівнянні з приматами, яка менше покладається на взаємодії з іншими тваринами. Зрештою, відкоригований, фінальний варіант опитувальника склали із 46 тверджень, які стосуються п'яти факторів психопатії у котів.
Цікаво, що сміливість та підлість асоціювалися із гіршими взаєминами кота та власника, тоді як розгальмованість та недружелюбність до інших тварин — із кращими. Перші дві риси вчені пов'язують із сильнішим проявом домінантності котів, що може бути неприємним для власників. Тоді як зв'язок розгальмованості з кращими стосунками пояснюють через те, що риса може проявлятися грайливістю та пошуком уваги, які посилюють емоційний зв'язок з улюбленцем. Зрештою, щодо причин зв'язку між недружелюбністю до інших тварин та приязню власника вчені менш впевнені, але припускають, що річ у самих господарях: люди, які заводять більше одного улюбленця, ймовірно, сильніше інших люблять тварин, тому схильні повідомляти про кращі стосунки зі своїм котом.
Науковці сподіваються, що розроблений ними інструмент допоможе власникам, ветеринарам, опікунам та вченим краще зрозуміти та знайти спільну мову з котами. Приміром, тваринам з високими показниками по шкалі сміливості налагодити стосунки з людьми може облаштування простору високими «котячими деревами» та кігтеточками. Оскільки такі коти полюбляють досліджувати та вилізати на високі конструкції, наявність спеціальних іграшок та полиць зменшить їхнє бажання забиратися в заборонені місця, наприклад, на штори чи небезпечні узвишшя. А працівники притулків за допомогою опитувальника зможуть краще визначити характер кота та знайти йому на основі цього підхожу домівку. Приміром, за високих показників недружелюбності до інших тварин буде краще, якщо кіт буде єдиним улюбленцем в новому домі.
Варто зазначити, що майже кожний кіт проявлятиме так чи інакше ознаки психопатії. Не одомашнені предки цих тварин жили одиночно, і в таких умовах психопатія могла бути корисним пристосуванням для виживання, полегшуючи добування їжі, території та партнера. Частково така стратегія життя могла зберегтися і в домашніх котів, тому важливо навчитися знаходити компроміси зі своїм улюбленцем, виходячи з його особистісних рис.
Кожний кіт має свій характер, і визначити його за короткий час буває важко. Іноді бездомні коти, що на вулиці дружелюбні до людей, при потраплянні в притулок поводяться агресивно через стрес. Тоді їх можуть передчасно віднести до категорії несоціальних та послабити пошуки постійної домівки або усипити. Утім, дослідження показало, що більшість недружелюбних котів у притулку все ж стають лагіднішими, просто деяким потрібно на це більше часу.