Біологія
Біологія

Недружелюбні коти у притулку з часом покращили ставлення до людей

Дослідження чеських та словацьких ветеринарів показало, що початково недружелюбні й агресивні до людей бездомні коти схильні ставати більш соціальними та комунікабельними зі збільшенням часу перебування у притулку для тварин. Таким чином, подовження часу утримання в притулку котів з проблемами поведінки та довіри може допомогти їм звикнути до людини та підвищити шанси на їхнє прилаштування. Про це йдеться у статті Journal of Veterinary Behavior.

Unsplash

Unsplash

Чому вивчення ставлення бездомних котів до людини у притулках важливе?

У притулках для бездомних тварин коти можуть перебувати від кількох місяців і до років, перш ніж їх заберуть до родини, якщо їм взагалі пощастить. На це впливає кілька факторів, зокрема пов'язаних із самою твариною. Приміром, старший вік суттєво зменшує шанси кішки на адопцію, у порівнянні з молодими тваринами та кошенятами. Іншим вагомим фактором є темперамент, індивідуальні особливості поведінки котів, які можуть сильно варіювати у залежності від генетичних особливостей і досвіду, та можуть змінюватися у різній ситуації.

Коти бувають несоціальними та агресивними, що зменшує їхні шанси на прилаштування. Але подібна поведінка може бути зумовлена не характером, а реакцією на стрес від потрапляння до притулку. Такі тварини можуть тривалий час мати знижені зацікавленість до середовища та грайливість, відмову від їжі, недостатній догляд за собою, а також сильну недовіру й страх до людей. Наляканих у притулках котів можуть помилково віднести до категорії несоціальних, навіть якщо під час життя на вулиці вони поводилися з людьми дружньо та довірливо. Це може загрожувати не лише довшим ніж треба часом перебування тварини у притулку, а й випусканням її назад на вулицю або навіть загибеллю у країнах, де дозволена евтаназія бездомних тварин із низькими шансами на прилаштування. Вчені Ветеринарного університету Брно та Університету ветеринарної медицини та фармації в Кошіце вирішили дослідити, як змінюватиметься із часом ставлення котів до доглядальників. Це допоможе зрозуміти, як відрізнити справді несоціальних котів від котів зі зміненою внаслідок сильного стресу поведінкою, а також допомогти тваринам соціалізуватися та знайти домівки.

Як вивчали котів?

Дослідження провели у приватному притулку для бездомних тварин у Чеській Республіці, де заборонена евтаназія тварин з не ветеринарних міркувань. В обраному притулку одночасно може поміститися 25 котів, які після проходження карантину утримуються разом в одній великій групі у кімнаті з доступом до території для прогулянок надворі. Протягом одного року науковці оцінювали ступінь товариськості до людей у котів, що прибували до притулку, за п'ятибальною шкалою, де 1 — «дуже дружелюбний кіт», а 5 — «дуже недружелюбний кіт». Процедура полягала у реєстрації реакції кота на повільне наближення до нього доглядальника на відстань одного метра із подальшим простяганням до нього руки. Перше оцінювання проводили у перший день після виходу тварини з карантину (під час якого тварин оглядають, за потреби лікують, проводять вакцинацію та стерилізують). Загалом у дослідженні встигли взяти участь 158 котів, які пройшли до 14 оцінювань з інтервалами в два тижні протягом часу перебування в притулку. Аналіз результатів проводили з урахуванням віку, статі, породи та періоду проживання у притулку.

Як бездомні коти змінювали ставлення до людей у притулку?

На першому оцінюванні 81 відсоток котів продемонстрували дуже дружню (1 бал) або дружню (2 бали) поведінку. Із котів, що пройшли принаймні два оцінювання, за час перебування в притулку поведінка суттєво не змінилася, тобто не покращилася й не погіршилася, у 63,6 відсотка. Із них один кіт залишився нейтральним до людей, а двоє продовжували бути недружелюбними протягом усього часу перебування в притулку. Утім, стан останніх двох міг бути викликаним поганим здоров'ям, оскільки тварини загинули від інфекції через два місяці після відлову. Водночас серед тих котів, чия комунікабельність все ж зазнала змін, більше було тварин, що продемонстрували покращення в соціалізації. Так, у 29,5 відсотка котів із часом підвищилися бали дружелюбності. Лише у 3,4 відсотка, навпаки, погіршилися показники, але різниця була несуттєвою і тварини все ще поводилися дружелюбно. Ще у 3,4 відсотка тварин спостерігалося тимчасове покращення або погіршення соціалізації.

Вчені відмічають, що найчастіше покращення відмічалося у котів із початково гіршими показниками, яких спершу оцінили як нейтральних (3 бали), недружелюбних (4 бали) або дуже недружелюбних (5 балів). При цьому для адаптації до нових умов кожній тварині потребувався різний час, деяким це давалося легше, іншим — важче. Але з роботи випливає, що коти загалом схильні до поступової соціалізації і взаємодія з людиною відіграє важливу роль у цьому процесі. Вчені припускають, що довший час перебування у притулку може допомогти деяким котам звикнути до людей та почати їм довіряти, що збільшить їхні шанси на адопцію. Особливо, зважаючи на те, що автори не виявили у котів закономірності, за якої довший час перебування у притулку призводить до погіршення комунікабельності, як це раніше було показано у собак. Але це не скасовує необхідності скорочення перебування котів у притулку до мінімального можливого терміну та сприяння зменшення стресу у тварин і заохочення до соціалізації. Науковці зазначають, що надалі необхідно провести дослідження із більшою кількістю тварин, щоб перевірити результати й знайти оптимальні способи допомоги котам у притулку соціалізуватися та знайти свої постійні домівки.