Біологи з'ясували, що епізодична пам'ять каракатиць не зазнає погіршення у процесі старіння, як це властиво багатьом хребетним, зокрема людям. У дослідах головоногі продемонстрували, що можуть згадати що, де і коли вони їли навіть у пристарілому віці не гірше за молодих особин. Результати роботи опубліковані в журналі Proceedings of the Royal Society B.
Звичайна каракатиця (Sepia officinalis). New England Aquarium
Що це за епізодична пам'ять?
Епізодичною називають пам'ять, яка стосується минулих подій, тобто відповіді на запитання що, де та коли сталося. У людей вона розвивається приблизно на четвертому році життя, але на відміну від семантичної пам'яті, яка стосується радше непов'язаних із часом фактів, з віком вона схильна погіршуватися. Це відбувається через порушення функціонування ключової структури для навчання та пам'яті — гіпокампу. Довгий час вважалося, що епізодична пам'ять унікальна для людини, оскільки пов'язана з можливістю свідомості подумки повертатися у часі, оцінити яку в інших видів неможливо. Однак наступні поведінкові досліди на тваринах продемонстрували, що ті здатні також відтворювати в спогадах минулі події, незалежно від того, чи насправді вони свідомо подорожують у часі. Причому епізодичну пам'ять виявляли навіть у тварин, структура мозку яких відрізняється від людської. Наприклад, у звичайних каракатиць (Sepia officinalis), у яких немає гіпокампа, натомість є схожа на нього вертикальна частка мозку. Тому дослідники Кембридзького університету, Морської біологічної лабораторії в Массачусетсі та Університету Ренн зацікавилися, чи властиве цим головоногим істотам вікове погіршення епізодичної пам'яті.
Як вивчали пам'ять каракатиць?
Для дослідження науковці зібрали в біологічній лабораторії 24 каракатиць, яких розділили на дві групи. Перша складалася із молодих тварин віком 10-12 місяців, а в другу увійшли пристарілі каракатиці, чий вік сягав 22-24 місяців. Для порівняння, каракатиці живуть у середньому близько двох років.
Спочатку вчені взялися вивчати семантичну пам'ять головоногих. Для цього їх протягом кількох тижнів навчали пов'язувати конкретний візуальний знак із їстівною винагородою. При цьому сніданок, обід та вечерю тварини отримували в різних локаціях акваріума. Із часом усі піддослідні стали підпливати до того місця, де їх мають годувати, навіть коли експериментатори ще не показали їм їжу. Але із цього досліду неможливо зрозуміти, чи каракатиці пов'язали харчування із часом доби або ж запам'ятали порядок чергування місць годівлі. Відтак для оцінювання епізодичної пам'яті науковці модифікували дослід. Каракатицям пропонували на вибір два види їжі — м'ясо креветки або живу креветку — одночасно, але в різних місцях акваріума біля відповідного знаку. Наступного разу їжу пропонували в одному визначеному місці, але в різний час: через годину після першого годування з'являлося м'ясо креветки, а через три години — м'ясо та жива креветка, яка головоногим більше подобається. Через місяць тренувань тваринам пропонували вибір: з'їсти м'ясо годину поспіль або почекати три години та мати змогу обрати креветку.
Як поводилися каракатиці?
Тварини з обох груп швидко зрозуміли, що після першого годування варто почекати, щоб отримати кращу винагороду. Автори зазначають, що це було складним завданням і для його розв'язання каракатиці повинні були запам'ятати та пов'язати, що вони їли, коли їли та в якому місці акваріума. Але що цікаво, старі каракатиці не тільки не відставали в тестуванні від молодих, а навіть впоралися швидше за них.
Тобто результати показують, що каракатицям не властиве вікове погіршення епізодичної пам'яті, як це спостерігається у ссавців, зокрема людини. У них немає гіпокампа, а аналогічна за функціями вертикальна частка не зазнає дегенеративних змін у процесі старіння. Вчені припускають, що це пристосування допомагає їм у відтворенні. Під час сезону розмноження каракатиці спаровуються із якомога більшою кількістю партнерів, а хороша епізодична пам'ять сприятиме тому, щоб повторно не спаруватися з якоюсь особиною.
У попередній роботі дослідники провели з каракатицями початково розроблений для дітей «Зефірний тест», під час якого головоногі показали вміння себе стримувати.