Біологія
Психологія
Біологія
Психологія

Каракатиці продемонстрували самоконтроль у «Зефірному тесті»

Британські науковці продемонстрували здатність каракатиць відтерміновувати задоволення, не піддаючись на негайну спокусу, щоб отримати в майбутньому більшу винагороду. Це вміння вони продемонстрували в адаптованому «Зефірному тесті» на самоконтроль, що початково розроблявся для перевірки дітей. Дослідження опубліковане у журналі Proceedings of the Royal Society B.

Sepia officinalis. Hans Hillewaert / Wikimedia Commons

Sepia officinalis. Hans Hillewaert / Wikimedia Commons

Що за випробування мається на увазі?

Одним із найвідоміших тестів на визначення здатності до самоконтролю є так званий «Зефірний тест». Ще у 1970-х роках психологи зі Стенфордського університету створили його для перевірки дітей. Він полягає в тому, що дітей ненадовго залишають самих у кімнаті з солодощами, і якщо вони не їстимуть їх, то після повернення експериментатора будуть нагороджені ще більшою кількістю смаколиків. Експеримент дає змогу перевірити, наскільки діти піддаються спокусі негайної винагороди. Вважають, що здатність відтермінувати задоволення вимагає чималих когнітивних здібностей, пов'язаних із плануванням. Тому «Зефірний тест» розроблявся, щоб дослідити, з якого віку у людей вистачає розуму для усвідомлення вигоди від того, щоб не піддатися негайній спокусі.

Але подібне випробування проводили вже й на тваринах, і можливість самоконтролю сильно варіюється серед представників різних груп. Наприклад, відтерміноване задоволення простежили у ворон та собак. У новому дослідженні вчені Кембридзького університету перевірили звичайних каракатиць (Sepia officinalis), які раніше вже теж проходили тест, однак тоді у науковців залишилися сумніви щодо результатів.

Як тестували головоногих?

Усього в експерименті взяли участь шестеро каракатиць. Тварин поміщали у резервуари з водою, де були дві зачинені камери з прозорими дверцями, щоб каракатиці могли бачити, що знаходиться всередині них. А всередині камер розміщувалися ласощі — мертва королівська креветка в одній та суттєво бажаніша жива креветка в іншій.

Тварин натренували таким чином, щоб вони усвідомлювали, що дверцята з улюбленою їжею відриваються лише через 10-130 секунд після відкриття камери з королівською креветкою. Якщо до їхнього відчинення каракатиці піддавалися негайній спокусі, то бажаний живий смаколик одразу відбирали.

Каракатиця в дослідницькому центрі Морської біологічної лабораторії. Alexandra Schnell

Каракатиця в дослідницькому центрі Морської біологічної лабораторії. Alexandra Schnell

Як впоралися каракатиці із завданням?

Всі ці каракатиці проявили терплячість та очікували на живу креветку до 50-130 секунд. Приблизно такі результати показували й шимпанзе, ворони та папуги, кажуть науковці. Каракатиці в дослідженні показали ще й хорошу здатність до навчання. Вчені навчили їх асоціювати сірий квадрат із винагородою, а білий — із програшем, а потім раптово поміняли місцями значення символів. Але тварини швидко підлаштувалися і стали правильно пов'язувати з винагородою вже білий квадрат. При цьому найшвидше вчилися ті каракатиці, що в попередньому досліді були готовими найдовше очікувати на живу креветку.

Дослідники поки що не знають, чим пояснюється здатність до відтермінування задоволення у цих каракатиць. Ймовірно, це якось пов'язано із природною харчовою поведінкою, що дає змогу тварині обрати якіснішу їжу.