Біологія
Біологія

Біологи недооцінили складність соціальної структури жираф

Британські біологи провели аналіз наукової літератури, яка стосується поведінки жираф, та дійшли висновку, що ці африканські тварини мають складну соціальну організацію, всупереч традиційному уявленню про несоціальних жираф, з ознаками матрилінійності. Вивчення вказує, що самки жираф формують міцні соціальні зв'язки одна з одною, особливо, матері з доньками, а самки після менопаузи можуть допомагати ростити своїх та чужих внуків. Такими висновками поділилися науковці в журналі Mammal Review.

Rae Wallis / Unsplash

Rae Wallis / Unsplash

Що спонукало вчених до дослідження?

Ще два десятиліття тому вважалося, що жирафи (Giraffa camelopardalis) не надто соціальні істоти. Вони цілими днями вільно пересуваються, змінюючи групи, здавалося б, не надто переймаючись своєю компанією. Тобто панувала ідея про те, що жирафи ведуть досить відсторонене життя та не формують міцних соціальних зв'язків. Однак пізніші дослідження показали, що це не правда. Наприклад, самки часто мають дружні відносини із кількома іншими самками, і від цього навіть живуть довше, ніж одиначки. Кілька сотень досліджень було присвячено соціальному життю жираф, однак вчені так і не дійшли згоди щодо того, що обумовлює соціальну структуру цих тварин. Зібрати докупи інформацію, щоб побачити загальну картину, вирішила пара біологів із Бристольського університету.

Як вивчали соціальні мережі жираф?

Вчені стали шукати наукові праці, присвячені досліджуваній темі. Усього вони знайшли 404 дослідження поведінки жираф або їхньої соціальної організації. Відтак вони проаналізували, у якій локації відбувалося кожне спостереження, позаяк на поведінку тварин можуть впливати клімат та особливості середовища. Окрім спостережень за дикими популяціями жираф, до аналізу включили дані з досліджень, проведених на жирафах, які утримуються в неволі. Порівнюючи методологію та результати наукових доробків, автори змогли виявити певні закономірності соціальної структури жираф.

То яке соціальне життя в жираф?

Основою соціуму жираф є групи, утворені кількома самками. Такі асоціації формуються не випадково, часто об'єднуються між собою родичі, та можуть бути стабільними щонайменше протягом шести років. Здебільшого матері формують міцні зв'язки зі своїм потомством, які підтримуються до 15 років. Дорослих самців та самок не раз помічали поруч із матерями. Між іншим, серед дорослих особин старші матері найчастіше віддавали перевагу компанії своїх доньок, навіть після того, як ті народили власних дітей.

Матері можуть залишати своїх телят у свого роду дитячих садках, де ними опікуються інші самки. Іноді «виховательками» є самки, що ніколи не заводять власних дитинчат. Додатковою ознакою прив'язаності до дитинчат, своїх та чужих, може бути і переживання самками сильного стресу, коли помирає теля іншої особини.

На складність соціального життя жираф вказує і тривалість життя самок. Ссавці, яким властивий одиночний спосіб життя, зазвичай живуть не довго після того, як втратили здатність до розмноження. Однак нова робота показує, що у самок жираф приблизно тридцять відсотків життя припадає на період, коли вони вже втратили репродуктивну функцію. А це уподібнює їх до інших ссавців, що мають складну соціальну структуру, наприклад, слонів та косаток, які проводять у пострепродуктивному стані 23 та 35 відсотків відповідно. У таких видів, зокрема і в людини, пристарілі самки допомагають виховувати молоді покоління, підвищуючи його шанси на виживання. Тому можливо, що жирафи-«бабусі» виконують таку ж роль. На це вказує також те, що бабусі часто перебувають поблизу внуків.

Науковці сподіваються, що їхня робота приверне увагу дослідників та експертів охорони природи задля збереження жираф, чисельність яких скоротилася на сорок відсотків із 1985 року.