Дослідники проаналізували скам’янілості зубів горгонопса пермського періоду та виявили зубці й міжзубні складки, характерні для динозаврів-тероподів. Стаття про це доступна у журналі Biology Letters. Це найдавніший випадок такої адаптації гіперхижаків та приклад конвергентної еволюції динозаврів і синапсид.
Julius Cesotonyi / pinterest
Що відомо про горгонопсів?
Горгонопси належать до синапсид — групи тварин, що тісніше пов’язані із ссавцями, а не рептиліями. Вони вперше з'явилися в середньому пермському періоді (близько 270 мільйонів років тому) та існували до масового пермсько-тріасового вимирання (255 мільйонів років назад). Їхні решти знаходять на території Південної Африки та Росії. Характерною рисою горгонопсів була шаблезубість: вони мали довгі ікла, а також великі, зубчасті різці. Такі риси характерні для гіперхижаків, що харчуються в основному м’ясом. Через це дослідники припускають, що горгонопси були домінуючими хижаками свого періоду.
Характерні риси горгонопсів. На малюнку представлений скам'янілий череп та зуби і їхні деталі. Megan Whitney
Яке дослідження провели вчені?
Палеонтологи вивчили мікроструктури скам’янілостей зубів трьох горгонопсів, що існували у різні періоди. Дослідницька група виявила, що будова зубів горгонопсів дуже подібна до будови зубів м'ясоїдних динозаврів, хоча ці дві групи не пов’язані одна з одною. Динозаври-тероподи добре відомі своїми зубами із своєрідними щербинами, які вони використовували для розривання плоті здобичі. Раніше таке складне розташування тканин вважалося унікальними для тероподів та деяких архозаврів. Але, виявляється, горгонопси першими розвинули таку рису, приблизно за 20 мільйонів років до того, як це зробили динозаври.
Це свідчить про те, що подібна структура зубів є дуже ефективною для відкушування та розривання м'яса, і є прикладом конвергентної еволюції, тобто спільної риси, яка розвивається у віддалених одна від одної групах через подібну функцію в навколишньому середовищі, а не внаслідок наслідування.