Наземні хижі птахи, які звикли ширяти у повсякденному житті, роблять це і під час міграції над відкритим морем. Для цього вони будують маршрут над водою так, щоб він складався з ділянок із попутним вітром. Це допомагає зробити довгі перельоти більш безпечними, а знання маршруту птахи ймовірно передають від покоління до покоління. Дослідження зробила міжнародна група вчених та опублікувала результати в журналі Proceedings of the Royal Society B.
F. eleonorae. Charles James Sharp / Wikimedia Commons
Що допомагає наземним птахам перелетіти море?
Для наземних хижих птахів велика вода є значною перешкодою, оскільки під час перельоту вони не можуть пополювати або відпочити. Однак багатьом видам все ж доводиться регулярно долати море під час щорічних міграцій. У повсякденному житті ці птахи зберігають енергію, вигідно користуючись погодними умовами — ширяючи на потоках вітру та піднімаючись на стовпах теплого повітря, які утворюються вітром і рельєфом. Вчені зацікавились, чи можуть птахи так само робити над морем.
Попередні спостереження довели, що наземні маршрути птахів змінюються у часі та просторі. Ймовірно, вони залежать не тільки від ландшафту, а й від погоди. Деякі докази того, що це працює й над морем, теж вже були. Наприклад, мігруюча скопа під час перельоту над Середземним морем, декілька разів кружляла або стрімко набирала висоту разом із теплим повітрям, що піднімалося від води. Однак комплексного дослідження на цю тему ще не робили.
Як відслідкували пернатих мандрівників?
Щоб дослідити поведінку птахів, вчені відібрали хижі види, які над землею надають перевагу ширяючому польоту. Очікувалось, що над водою вони теж ширятимуть, коли це буде можливо. Види обирались таким чином, щоб дослідити основні міграційні маршрути по всій планеті. Тому до списку потрапили осоїд чубатий (Pernis ptilorhynchus) та сарич яструбовий (Butastur indicus) на шляхах Східної Азії, скопа (Pandion haliaetus) та сапсан (Falco peregrinus) та афро-євразійському та американському шляхах, а також сокіл Елеонори (F. eleonorae) на афро-євразійському шляху. Також взяли до уваги амурського сокола (Falco amurensis), інформацію про маршрут якого взяли з попередніх досліджень.
Серед птахів обрали дорослих особин, які могли покладатися на свій досвід під час перельоту. Їх відловили та позначили GPS-мітками, що дозволили відслідковувати маршрут під час міграції. Згодом у дослідження потрапили лише відрізки шляху над водою, довші за 30 кілометрів, де птахи не мали можливості відпочити.
Також вчені взяли інформацію про погодні умови над водними ділянками, де пролітали птахи — південно-східною Азією, Індійським океаном, Мозамбікською протокою, Європою та Америкою. Дані за 40 років про температуру води та температуру повітря у двох метрах над її поверхнею, а також знання про напрямок вітру дозволили змоделювати погодні умови під час міграцій. Як виявилось, всі досліджувані птахи користувались повітрям, що підіймається, а також обирали ділянки, де вітер незмінно підтримував мандрівників.
Чи всі птахи користуються попутним вітром?
На всіх досліджених шляхах ширяючі птахи більше надавали перевагу підтримці вітру, ніж повітрю, що підіймається. Також вони уникали ділянок над водою, де вітер змінювався. Дані за 40 років доводять, що це не індивідуальне, а колективне знання, яке може передаватись від старших птахів до молодших, формуючи ефективні міграційні маршрути.
Для дослідження були обрані ширяючі птахи, дещо відмінні між собою. Усі вони однаково користувались підтримкою вітру та потоків повітря, що піднімається, під час довгих морських перельотів. Незначна відмінність виявилась лише між скопами (які більше обирали висхідні потоки повітря) та соколами Елеонори (які надавали перевагу вітру). Визначена закономірність може працювати й для інших видів птахів. Вже відомо, що співочі птахи теж надають перевагу нетурбулентному повітрю над морем, а зозуля перелітає Індійський океан у той самий час, що і амурський сокол, користуючись сприятливою погодою.