Астрономія
Екологія
Астрономія
Екологія

Зміни в магнітному полі Землі пов’язали з вимираннями 42 тисячі років тому

Дослідники проаналізували запис радіоактивного вуглецю в кільцях новозеландських дерев каурі та виявили зв’язок між зміщенням магнітних полюсів і змінами клімату 42 тисячі років назад. Космічні промені значно зменшили концентрацію озону через слаблене магнітне поле, що призвело до подій вимирання. Відповідна стаття надрукована у журналі Science.

Shutterstock

Shutterstock

Які зміни можуть відбуватися у магнітному полі?

Магнітне поле Землі поширюється на кілька десятків тисяч кілометрів у космос. Воно утворюється потоками розплавленого заліза у зовнішньому рідкому ядрі. Його хаотичні коливання час від часу не тільки послаблюють поле, але й змушують магнітні полюси зміщуватися, а іноді й повністю мінятися місцями. Такі великі зміни стаються приблизно кожні 200 000 - 300 000 років, їх фіксують мінерали гірських порід. Але про менш тривалі зміни відомо замало. Зокрема, і про подію Лашамп. Під час неї відбулася коротка переорієнтація магнітного поля. Подія тривала близько тисячоліття та розпочалася приблизно 41 тисяч років тому.

Що досліджували вчені?

Команда провела радіовуглецевий аналіз кілець скам'янілих дерев каурі (Agathis australis), знайдених у болотах на півночі Нової Зеландії. Радіоактивний ізотоп вуглець-14 утворюється, коли космічні промені прориваються крізь магнітне поле і вражають атмосферу. Вчені відстежували, як його вміст змінювався протягом 40-річних інтервалів, коли магнітне поле спадало і зростало.

Дерева каурі. JONATHAN PALMER / Science

Дерева каурі. JONATHAN PALMER / Science

Що показали результати?

Дослідження виявило значне збільшення вмісту вуглецю-14 в атмосфері того часу. Приблизно 41 500 років тому магнітне поле ослабло до приблизно 6% від сучасного рівня. Потім, після зміни полюсів, поле відновило деяку силу, а через 500 років усе повернулося назад. Крім того, приблизно в цей же час Сонце переживало кілька «великих мінімумів», коли його магнітна активність була зниженою.

Усе це посилювало вплив космічних променів на атмосферу, які зменшили концентрацію озону. Це спричинило екстремальні погодні умови, зокрема високі температури та завелику кількість сонячного світла, до яких організмам було важко адаптуватися. Такі умови спричинили чи принаймні сприяли подіям вимирання, зокрема, серед мегафауни Австралії та неандертальців Європи.