Дослідники змогли встановити, що завроподоморфи мігрували у Гренландію близько 214 мільйонів років тому. Саме тоді сталося падіння рівня вуглекислого газу в атмосфері, тож автори статті у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences переконані, що до такої міграції призвели кліматичні зміни.
dottedhippo / Getty Images
Коли динозаври потрапили у Північну півкулю?
Найдавніші динозаври, тероподи та завроподоморфи, зустрічаються серед скам’янілостей пізнього тріасового періоду віком приблизно 230 мільйонів років. Їх знаходять переважно на північному заході Аргентини та півдні Бразилії — тобто, у помірному поясі Південної півкулі. У ті часи ця територія входила до складу спуперконтиненту Пангеї, а пізніше, після її розпаду, стала частиною Гондвани. Хоча суперконтинент Пангея був прохідним для наземними хребетними, у Північній півкулі завроподоморфи з’явилися лише через 15 мільйонів років. Вчені вважають, що основною перешкодою для розповсюдження між півкулями, швидше за все, був клімат. Зокрема, високий рівень вуглекислого газу в пізньому тріасі сприяв інтенсивній посушливості поясів тропічних пустель та нестабільному клімату екваторіального вологого поясу.
Конфігурація континентів 220 мільйонів років тому. Буквами JL позначена ділянка із досліджуваними скам’янілостями. Dennis V. Kent and Lars B. Clemmensen
Що з’ясували вчені?
Дослідники вирішили точніше визначити, коли завроподоморфи потрапили до східної Гренландії. Для цього вони аналізуали палеомагнетизм — намагнічення гірських порід, що дозволяє вказати, у якій частині світу вони сформувалися. Визначивши, коли, що платеозавр, що належав до завроподоморфів, вперше опинився у Європі, вони встановили, що до Гренландії ці тварини потрапили 214 мільйонів років тому.
Приблизно у той же час, у період від 215 до 212 мільйонів років тому, відбулося зниження концентрації атмосферного вуглекислого газу. Скоріше за все, це призвело до зниження кліматичних бар'єрів і дозволило завроподоморфам швидко розповсюдитися у далекі райони Європи та Гренландії.