Щільність кісток кінцівок у диких кішок, що народилися й живуть у зоопарках, виявилася меншою, ніж у тих, що мешкають у дикій природі. Імовірно, що відмінності спричинені неможливістю в неволі забезпечити повною мірою потреби тварини в фізичній активності, зазначається у журналі Royal Society Open Science. Результати вказують на важливість збагачення середовища утримуваних тварин задля заохочення їх до активності, особливо тих, яких випускатимуть у дику природу.
Леопард спить на гілці. Marvin Gerrald / Wikimedia Commons
Чим обумовлені відмінності при житті в неволі й на свободі?
Це не новина, що дикі тварини, які утримуються в неволі, відрізняються від тих представників свого виду, що продовжують жити на волі. Звісно, якщо тварині забезпечують її природні потреби, то ризик погіршення її здоров'я мінімальний, і навіть якщо порівнювати з родичами в природі, але так відбувається далеко не завжди. Найперше, відмінності стосуються поведінкових особливостей, через які часто унеможливлюється повернення тварини назад до природного середовища. Але життя в неволі також супроводжується фізичними змінами. Наприклад, у таких тварин бувають проблеми із зубами через неправильно підібране харчування, або ж у них розвиваються патології скелета через неналежні умови утримання й малорухливість. В інших випадках у них може перевищувати норму вага або розміри тіла, та раніше наставати зрілість.
Науковці зі Смітсонівського інституту зі своїми колегами захотіли більше дізнатися про те, як життя в неволі змінює тварин. Цього разу вони зосередилися лише на вивченні кішок.
Які кішки опинилися в центрі дослідження і на які їхні риси звертали увагу?
Вчені обрали чотири види кішок: пуму (Puma concolor), гепарда (Acinonyx jubatus), леопарда (Panthera pardus) та ягуара (Panthera onca). Кожен із них часто утримується в неволі, але що важливіше з огляду на ціль дослідження, у природі вони населяють різні середовища та ведуть різноманітну діяльність, тоді як в неволі умови часто сильно відмінні від природних і можливість активності обмежена (наприклад, вони не можуть полювати, що є важливою природною потребою хижаків). Науковці припустили, що у кішок у замкнених середовищах щільність кісток буде меншою, ніж у тих же тварин на волі. Раніше такий результат отримали при порівнянні собак та вовків. Припущення основане на тому, що при зменшенні фізичної активності відбувається зменшення відкладення кісткової тканини. Крім цього, у такому разі ефект сильніше мав би проявлятися в кістках передніх кінцівок. Це тому, що на них розподіляється більше ваги при наземному пересуванні, а також тому, що в природі кішки їх часто використовують ще й для інших завдань, приміром, схоплення здобичі.
Тож вчені взялися порівнювати щільність головок стегнової та плечової кісток у згаданих видів кішок, які жили в зоопарках або в дикій природі. По 5-9 зразків кісток кожного виду тварини отримали від Національного музею природничої історії в Вашингтоні та Американського музею природничої історії в Нью-Йорку. Кістки вивчали за допомогою комп'ютерної томографії.
Які відмінності знайшли в кістках кішок?
Статистичний аналіз результатів обстеження зразків явно вказав ученим, що життя у неволі позначилося на скелеті кішок. Ці тварини мало помітно меншу щільність кісток, ніж їхні родичі, які жили й померли в дикій природі, причому ефект справді сильніше проявився на плечових кістках. Вид кішки загалом не відігравав суттєвої ролі у цій закономірності, однак у леопардів у неволі не помітили нижчої щільності стегнової кістки.
Щільність головки стегнової кістки у чотирьох видів кішок. Червоний - з дикої природи, синій - із зоопарків. Habiba Chirchir et al. / Royal Society Open Science, 2022
Результати свідчать на користь того, що обмеження рухливості в неволі справді спричиняє ослаблення кісток у диких тварин. Те, що у леопардів не відмітили відмінностей у задніх кінцівках, у статті схильні пояснювати відносно невеликими природними територіями цих кішок (8-63 квадратних кілометри, тоді як у гепардів — 50-130), через що вони менше відчувають обмеження. Автори наголошують, що оскільки в зоопарках немає можливості забезпечити тварин такими площами, як це їм притаманно в природі, і неволя ніколи не буде повністю відповідати життю на волі, слід заохочувати їх більше рухатися в доступних умовах. Особливо тих, що їх заплановано випустити у природу, де через слабші кістки вони можуть виявитися менш пристосованими.
Щільність головки плечової кістки у чотирьох видів кішок. Червоний - з дикої природи, синій - із зоопарків. Habiba Chirchir et al. / Royal Society Open Science, 2022
Водночас вчені звертають увагу, що зразки використаних у дослідженні кісток були добуті ще на початку-всередині XX століття. Невідомо, як жили у зоопарках тварини, яким вони належали, але ймовірно, що тоді приділялося менше уваги проблемі якомога точнішого відтворення природного середовища в неволі. Тож можливо, що у сучасних тварин відмінності кісткової тканини менш виражені. Також не виключено, що на щільність кісток вплинув інший фактор, крім активності, наприклад, дієта з різним вмістом кальцію, або гормональні чинники, пов'язані з утриманням тварин. Хай яка причина, але анатомічні відмінності також слід буде враховувати при наступних дослідженнях музейних зразків кісток тварин.