Біологія
Біологія

Заразне позіхання посприяло синхронізації рухів у левів

Італійські біологи зареєстрували випадки заразного позіхання у двох групах африканських левів. Як зазначають автори в статті журналу Animal Behaviour, позіхання сприяє синхронізованій активності у цих тварин, що є першим подібним спостереженням у тваринному світі.

Iurii Ivashchenko / Pexels

Iurii Ivashchenko / Pexels

Чому ми позіхаємо?

Позіхання дуже широко поширене явище у природі, яке властиве майже всіх групам хребетних тварин. Попри це, науковці все ще не знають достеменно, яку функцію виконує така поведінка. Думки щодо цього часто розділяють у двох напрямках — фізіологічному та соціальному. Гіпотези першої групи пояснюють позіхання як прояв сонливості, перехідного стану між бадьорістю та сном, або ж як прояв соціальної напруженості. Воно допомагає збільшити кровообіг голови, наситити мозок киснем та цим покращити уважність тварини. Але це не дає змогу відповісти на запитання, чому ж позіхання є таким заразним. Це покликані зробити гіпотези соціального походження позіхання, які вказують на можливу роль цієї поведінки в комунікації соціальних тварин. Команда науковців із Пізанського університету вирішили детальніше дослідити причини позіхання, й обрали для цього спостереження за левами (Panthera leo).

Чому саме леви?

Леви живуть групами та часто так само згруповано й діють, наприклад, під час полювання, виховування дитинчат або захисту території. А також вони позіхають, тому вивчення механізмів цього явища як на фізіологічному, так і на соціальному рівнях на прикладі левів здалося вченим обґрунтованим рішенням.

Під час дослідження дослідники цілодобово спостерігали за допомогою відеокамер за 19 левами з двох соціальних груп у заповіднику Макалалі в Південній Африці. Протягом чотирьох місяців дослідження науковці записали приблизно по п'ять годин відео на кожного лева.

Що нового з'ясували вчені про позіхання?

Вчені помітили, що коли один із левів позіхнув, а інший це помітив, позіхання швидко ставало заразним, і протягом наступних трьох хвилин другий лев теж позіхав. Ба навіть більше, якщо один лев помітив свого родича за позіханням, то шанси, що він продемонструє таку ж поведінку за цей короткий часовий проміжок, були в 139 разів вищими, ніж якби він не бачив цього. Але в більшості випадків наслідування наставало вже протягом першої хвилини.

Але позіхання було пов'язаним ще з іншою поведінкою. Якщо один із левів позіхнув, а другий повторив за ним, то якщо потім перший встане й піде — так само встане й піде другий. Після заразного позіхання леви в 11 разів частіше синхронізували свої дії з першим «позіхачем». При цьому майже завжди заразне позіхання відбувалося у той час, коли тварини відпочивають або перебувають у сонливому стані. Тож гіпотеза про позіхання як прояв у відповідь напруги в соціумі не знайшла підтвердження цього разу.

Автори припускають, що заразне позіхання слугує для посилення пильності серед тварин, що живуть групами. Але якщо так, то залишається невідомим, які переваги воно дає, наприклад, при полюванні. Більш точно можна буде сказати лише після наступних досліджень.