Археологія
Археологія

Європейські шахтарі залізної доби їли блакитний сир і пили пиво

Мультидисциплінарне дослідження показало, що солекопи залізної доби на території сучасної Австрії виготовляли та споживали блакитний сир і пиво, а також зберегли мікробіом, властивий незахідним суспільствам, щонайменше до періоду бароко. На це вказує вивчення скам'янілих фекалій, що їх знайшли в соляній шахті Гальштата. Відповідна стаття опублікована в журналі Current Biology.

Де проводили дослідження?

У східній частині Альп в регіоні Гальштат, що на території сучасної Австрії, розташована соляна копальня. Археологічні дослідження показують, що добування солі там здійснювалося протягом різних історичних часів — починаючи щонайменше із XIV століття до нашої ери, тобто пізньої бронзової доби, закінчуючи сьогоденням. На локації навіть найдавніші культурні шари, що їх датують бронзовою та залізною добою, багаті на артефакти, які дають змогу дізнатися більше про побут місцевих жителів у давнину. Там знаходили рештки тисяч дерев'яних інструментів, елементів конструкцій, фрагменти хутра, шерстяних матеріалів, мотузок тощо. Зокрема, люди залишили по собі в шахті екскременти, які завдяки холодному й солоному середовищу добре збереглися. Їхнє вивчення може надати цінну інформацію про дієту древніх шахтарів та їхнє здоров'я. Цим вирішили зайнятися вчені дослідницького центра Eurac Research в Італії та Музею природознавства Відня разом із колегами зі США та Німеччини.

Як науковці досліджували людські екскременти?

Вчені вибрали для дослідження чотири зразки фекалій, добутих із шарів, що відповідають бронзовій та залізній добі. Відтак їх піддали радіовуглецевому датуванню, мікроскопічному, метагеномному та протеомному аналізу. Датування підтвердило, що один із копролітів походить із бронзової доби (1301-1121 роки до нашої ери), два — із залізної доби (650-545 та 652-544 роки до нашої ери), але ще один виявився набагато молодшим за попередні оцінки — із періоду бароко, орієнтовно XVIII століття нашої ери (1720-1783 роки нашої ери).

Радіовуглецеве датування зразків. Frank Maixner et al. / Current Biology, 2021

Радіовуглецеве датування зразків. Frank Maixner et al. / Current Biology, 2021

Чим живилися давні шахтарі та що ще дізналися вчені?

Молекулярні та мікроскопічні вивчення вказують, що значна частина раціону древніх шахтарів складалася зі злаків, наприклад, пшениці, ячменю та проса. Білки вони отримували з бобових, час від часу — з фруктів, горіхів або тваринних продуктів. У фекаліях людини XVIII століття теж виявили високий вміст решток злаків та фруктів, але якщо у давніших зразках це були грубі залишки зерен і насінин, то тут вони були більш обробленими. Вчені вважають це ознакою споживання злаків та бобових древніми шахтарями переважно у вигляді каш, тоді як солекоп Нового часу спожив їх у складі хліба чи печива.

Цікаво, що в одному зі зразків фекалій залізної доби вчені виявили рештки грибів пеніцилу рокфорного (Penicillium roqueforti) та пивних дріжджів (Saccharomyces cerevisiae). У наш час перший використовується для ферментування блакитних сирів, а другий — алкогольних напоїв, як-от пива.

Аналіз дріжджів показав, що пиво шахтарів могло бути подібним на сучасний пейл ель. Утім, деякі свідчення пивоваріння в Європі стосуються ще більш давнього періоду, наприклад, ми писали, що у Скандинавії пиво виготовляли ще дві тисячі років тому. Натомість автори вважають свою знахідку пеніцилу рокфорного найдавнішим у Європі свідченням виготовлення сирів, схожих на блакитні. На користь гіпотези про сироваріння солекопів залізної доби вказують і сучасні вимоги до виготовлення таких сирів, які, найімовірніше, були наявні в соляній шахті: стабільна низька температура (у шахті цілорічно температура складає у середньому 8 градусів Цельсія), висока вологість та наявність солі.

Також вчені дійшли висновку, що давні шахтарі Гальштата аж до періоду бароко мали структуру кишкового мікробіому, подібну до такої в сучасних незахідних суспільствах, де так само дієта складається переважно із неперероблених продуктів та свіжих фруктів і овочів. Це підкріплює гіпотезу про те, що зміна кишкового мікробіому в західних суспільствах відбулася відносно недавно через зміни в раціоні та способу життя.