Астрономія
Астрономія

Взаємодія з антициклонами прискорила обертання Великої червоної плями Юпітера

У 2018-2020 роках серія антициклонів провзаємодіяла з Великою червоною плямою Юпітера, відірвавши великі фрагменти від її червоної області та деформувавши її. Дослідники встановили, що в результаті швидкість обертання внутрішніх шарів структури збільшилася, але видима площа зменшилася. Крім того, вона зазнала тимчасових змін у своєму зазвичай стабільному коливанні по довготі. Відповідна стаття доступна у журналі Journal of Geophysical Research: Planets.

NASA, ESA, A. Simon (Goddard Space Flight Center), and M. H. Wong (University of California, Berkeley) and the OPAL team

NASA, ESA, A. Simon (Goddard Space Flight Center), and M. H. Wong (University of California, Berkeley) and the OPAL team

Що відомо про Велику червону пляму Юпітера?

Велика червона пляма Юпітера є найбільш вивченим вихором серед усіх планет-гігантів, але її походження і подальша доля лишаються невизначеними. Вперше цей антициклон детально проаналізували «Вояджери» у 1979 році. Вони змогли встановити його швидкість і температуру. За останні 130 років Велика червона пляма зменшилася приблизно вдвічі, і пережила числені взаємодії з іншими динамічними структурами, що виникають на заході від неї на тій самій довготі. Наразі її діаметр становить близько 15 тисяч кілометрів. Це найбільш довготривала структура серед усіх, що спостерігалися у атмосферах планет: вона фіксувалася, починаючи з 17 століття.

Що досліджували вчені?

У 2018-2020 році Велика червона пляма провзаємодіяла із антициклонами, що приходили зі сходу. У цей час структура мала найменший розмір за усю історію спостережень. Розміри вихорів становили від 2,5% до 5% розміру Великої червоної плями, вони врізалися у неї один за одним. У результаті червона овальна область структури деформувалася, і вчені навіть зробили висновок, що такі взаємодії можуть скоротити її вік. За допомогою зображень обсерваторії Калар-Альто, «Габбла» та космічного апарата «Юнони», а також зображень аматорів, астрономи дослідили цю взаємодію та її наслідки.

Серія антициклонів, що рухалися у напрямку до Великої червоної плями у 2019 році. A. Sánchez‐Lavega et al.

Серія антициклонів, що рухалися у напрямку до Великої червоної плями у 2019 році. A. Sánchez‐Lavega et al.

Про що вони дізналися?

Виявилося, що такі події збільшили внутрішню обертальну швидкість Великої червоної плями на 150 метрів на секунду. Видима червона область структури зменшилася, коли антициклони відірвали великі фрагменти від неї та спотворили її форму. Крім того, Велика червона пляма у результаті зазнала тимчасових змін у своїх постійних 90-денних коливаннях по довготі. Моделювання демонструє, що ці події, ймовірно, були поверхневими та впливали тільки на верхні частини хмар структури, а не на всю її глибину. Вчені вважають, що такі взаємодії не є обов'язково руйнівними, але натомість можуть передавати енергію Великій червоній плямі, підтримуючи її в стійкому стані та гарантуючи її тривале існування.

Нещодавно астрономи встановили, що глибока конвекція створює вихори на Юпітері та Сатурні, а «Габбл» зафіксував народження нового шторму на Юпітері.