Астрономія
Астрономія

Вимирання динозаврів могли спричинити уламки довгоперіодичної комети

Вчені продемонстрували, що частина довгоперіодичних комет припливно руйнується при наближенні до Сонця та створює уламки на орбіті Землі. На їхню думку, це збільшує імовірність того, що крейдове вимирання близько 66 мільйонів років тому спричинив саме такий об’єкт. Відповідна стаття надрукована у журналі Scientific Reports.

paulfleet / Depositphotos

paulfleet / Depositphotos

Яке ударне тіло могло призвести до вимирання динозаврів?

Наприкінці крейдового періоду (близько 66 мільйрнів років тому) сталося найбільше за останні 250 мільйонів років масове вимирання, у результаті якого зникли нептахові динозаври. До цього призвів удар великого астрономічного тіла. На місці його падіння лишився кратер Чиксулуб діаметром 150 кілометрів. Проте який саме об’єкт спричинив цей удар, невідомо. Згідно з останнім сценарієм, до цього міг призвести розпад родини астероїдів Баптистина. Однак виявилося, що вони мають інший склад, ніж ударне тіло Чиксулуба. До того ж, розпад родини міг статися на 80 мільйонів років пізніше, ніж потрібно для формування ударного тіла.

Мапа гравітаційних аномалій в районі кратера. USGS / Wikimedia Commons

Мапа гравітаційних аномалій в районі кратера. USGS / Wikimedia Commons

Об’єкт також міг походити з фонових популяцій астероїдів або комет. На такий удар здатні астероїди головного поясу діаметром більше 10 кілометрів, але вони вражають Землю один раз на 350 мільйонів років. Метеорити із відповідним складом падають ще рідше — раз на 3,5 мільярди років. Довгоперіодичні комети, здатні наносити удари в таких масштабах, також потрапляють Землю занадто рідко: за оцінками, один раз на 3,8−11 мільярдів років. Проте єдина місією з доставлення на Землю зразків комет, Stardust, показала, що вуглецевий хондритний склад, який мало ударне тіло, може бути поширеним серед комет.

Що виявили вчені?

Дослідники вирішили проаналізувати, як довгоперіодичні комети можуть вплинути на потік ударних тіл на Землю. Для цього вони змоделювали гравітаційні взаємодії між цими кометами та системою Юпітер – Земля – Сонце. Виявилося, що частина довгострокових комет (близько 20%) припливно порушується після наближення до Сонця. Вони створюють менші фрагменти, які перетинають орбіту Землі. Ця популяція може на порядок збільшити вірогідність ударів довгострокових комет, що призводять до порівнюваних з Чиксулубом ударних подій. Крім того, вони синхронізуються у часі з утворенням кратера. Також цей сценарій пояснює його склад.

Частота ударів зруйнованих довгоперіодичних комет, здатних призвести до утворення кратера, у порівнянні з цілими кометами та астероїдами головного поясу. Amir Siraj & Abraham Loeb

Частота ударів зруйнованих довгоперіодичних комет, здатних призвести до утворення кратера, у порівнянні з цілими кометами та астероїдами головного поясу. Amir Siraj & Abraham Loeb