Медицина
Біологія
Медицина
Біологія

Вік та сліпота не вплинули на можливість людей навчитися ехолокації

Британські дослідники продемонстрували, що навчитися ехолокації можуть люди як молодого, так і літнього віку незалежно від наявності сліпоти або часу її появи. Сліпі учасники дослідження від 27 до 79 років, які в рамках дослідження пройшли курс ехолокації, оснований на клацанні, повідомили, що тренування покращило їхнє життя та самопочуття завдяки кращому орієнтуванню в середовищі. Дослідження опубліковане в журналі PLOS ONE.

CSA Images

CSA Images

У людей є ехолокація?

Ехолокацією заведено вважати здатність орієнтуватися у середовищі, аналізуючи відбиття звуків від предметів оточення. Найчастіше її асоціюють із кажанами, для яких ехолокація часто є головним механізмом взаємодії із довкіллям, та дельфінами. Однак численні дослідження останніх років підтверджують, що за достатнього тренування людина також може їй навчитися. Найкраще це вдається сліпим, хоча люди, які в дуже ранньому віці втратили зір можуть стикатися із деякими труднощами в навчанні ехолокації. Більша схильність до такого незвичного вміння у незрячих пояснюється складними нейропластичними змінами у мозкові. За відсутності зору, нервова система стає більш чутливою і сфокусованою на звуках, завдяки чому люди починають суттєво краще чути, ніж коли були зрячими. Це дає їм змогу навчитися розрізняти відлуння: пасивно, аналізуючи звуки та ехо зовнішніх джерел, або ж активно, вслухаючись у власні звуки і їх відбиття, наприклад, клацання ротом. Таким чином вони визначають розташування об'єктів навколо і можуть досить ефективно обходити перешкоди на шляху.

Але ехолокація в людей усе ще вивчена недостатньо, хоча ці знання могли б допомогти розробити програми реабілітаційної підтримки для незрячих. Тому вчені з Даремського університету вирішили дослідити, чи впливає вік людей на ефективність навчання.

Як вони це вивчали?

Науковці досліджували, як навчатимуться ехолокації люди протягом курсу, тривалістю десять тижнів, що базувався на використанні звуків клацань ротом. Активна ехолокація, зазначають автори, показала кращі результати в попередніх лабораторних дослідженнях. Усього в дослідженні взяли участь двадцять шість добровольців, віком від 21 до 79 років. Чотирнадцятеро із них були зрячими з нормальним зором, які ніколи раніше не мали досвіду ехолокації. Решта дванадцять були сліпими з народження, і вони раніше не стикалися з ехолокацією, принаймні з клацанням.

Усього учасники взяли участь у 20 сесіях, тривалістю по дві-три години. Вони навчалися по звуку визначати розмір об'єктів в оточенні та їхню орієнтацію в просторі, а також самостійно орієнтуватися у приміщенні, надворі та віртуальній реальності. Протягом трьох місяців після завершення дослідження за сліпими учасниками ще продовжували слідкувати, щоб з'ясувати, як ехолокація вплинула на їхнє щоденне життя.

Що показало дослідження?

Усі учасники дослідження освоїли певною мірою ехолокацію, а деякі навіть досягли рівня, притаманного експертам з цього способу навігації у деяких завданнях. Результати тренування на визначення розміру об'єктів покращувалися із кожною сесією в обох групах піддослідних. Визначення орієнтації предметів у просторі далося ще краще: учасники показали результати, які збігаються з такими в експертів. Це ж стосується дослідів із віртуальною навігацією.

Автори наукової праці роблять висновок, що навчання основаній на клацанні ехолокації лише слабко може залежати від віку або гостроти зору учня, із дещо кращою успішністю в молодих зрячих. Але 83 відсотки незрячих повідомили через три місяці після дослідження, що тренування покращило їхнє буденне життя, вони стали відчувати себе впевненіше та більш незалежними. Учасники відмітили, що ця навичка дає їм змогу виявляти дверні отвори, узбіччя доріг, наближення до них об'єктів тощо. Вчені сподіваються, що їхні результати матимуть позитивний вплив на ведення реабілітації незрячих пацієнтів та тих, які переживають ранню стадію прогресування втрати зору.