Вважалося, що ліктьова кістка австралопітека «Мала нога» віком 3,67 мільйонів років вигнута внаслідок травми, проте нове дослідження демонструє, що це не так. Вчені порівняли форму кістки у мавп, гомініні та сучасних людей і припускають, що цей вигин є природним. Їхня стаття доступна у журналі Journal of Human Evolution.
Що відомо про «Малу ногу»?
Австралопітек StW 573, якого назвали «Мала нога», був знайдений у комплексі Стеркфонтейн в Південно-Африканській республіці. Його вік складає близько 3,67 мільйонів років. «Мала нога» є найбільш повним скелетом серед копалин гомініні. Він демонструє риси наземного біпедалізму, а також пристосування до пересування по деревам. Сильно пошкоджена права ліктьова кістка скелета не має жодної видимої кривизни, тоді як ліва ліктьова кістка збереглася краще і має високий ступінь викривлення. Вважається, що цю особливість «Мала нога» отримав через падіння в дитинстві. Подібні гострі пластичні деформації часто зустрічаються у дітей віком від чотирьох до десяти років після травматичного падіння на витягнуту руку, оскільки кістки неповнолітніх ще не повністю закостенілі. Якщо сила, прикладена до кістки, більша за її міцність, вона зазнає пластичної деформації та залишається у вигнутому положенні.
Скелет «Малої ноги». Marc R. Meyer
Яке дослідження провели вчені?
Дослідники перевірили цю гіпотезу, порівнявши ліктьову кістку «Малої ноги» із широкою вибіркою кісток мавп, гомініні та сучасних людей. Крім того, дослідники включили до своїх порівнянь клінічні випадки подібної патології у людей.
Ліктьова кістка «Малої ноги». Marc R. Meyer
Виявилося, що передпліччя цього австралопітека найбільше нагадує кістки орангутангів і відображає природний ступінь викривлення, який спостерігається у інших мавп та деяких ранніх гомініні. Така риса з’являється, коли передня кінцівка використовується при пересуванні по землі. Подібні результати були знайдені й в інших ранніх скам’янілостях. Наприклад, у найдавнішого гомініда, Sahelanthropus tchadensis, що жив понад шість мільйонів років тому, вигин передпліччя був найбільш схожий на вигин кісток горил. Таким чином, дослідники роблять висновки, що ці риси Сахельантропа і «Малої ноги» свідчать про поступовий перехід від пересування на чотирьох кінцівках до пересування на двох.