Відкрито гормональний механізм гальмування вироблення жиру після їди

Американські дослідники виявили, що гормон кишечника, який виділяється через кілька годин після їди, відключає процес ліпогенезу в печінці. Однак цей механізм є порушеним при таких станах як ожиріння або жировий гепатоз, пишуть науковці у статті в журналі Nature Communications.

Що таке ліпогенез?

Після прийняття їжі в організмі починаються активні метаболічні процеси. Один із них називається ліпогенезом і полягає в перетворенні їжі на запаси жиру. Вважають, що цей процес стимулюється гормоном підшлункової залози інсуліном. Така конвертація активно відбувається протягом перших годин після прийняття їжі, а потім печінка сповільнює свою роботу, ймовірно, через зниження рівня інсуліну. І якщо запуск інсуліном ліпогенезу досить добре на сьогодні вивчений, то відключення запасання жиру залишається значною мірою загадковим. У новому дослідженні вчені з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн показали, що гіпогенез не пасивно знижується у відповідь на спад інсуліну, а є таким самим активним процесом, як і його початок.

Що з’ясували вчені?

Науковці виявили, що гормони FGF15 у мишей та FGF19 у людей починають виділятися в кишечнику через кілька годин після споживання їжі. Досліди показали, що ці речовини прямо пригнічують активність генів у клітинах печінки, що залучені в ліпогенезі. Ці гормони є строгими регуляторами, які перешкоджають надмірному виробленню та накопиченню в печінці жиру.

Що дають ці знання?

Науковці також провели експерименти на мишах із ожирінням та людях із жировим неалкогольним гепатозом - захворюванням, яке проявляється у надмірному відкладанні жиру в печінці. У обох випадках з’ясувалося, що механізм пригнічення ліпогенезу був порушеним. Молекули, активовані гормонами FGF15/19, навіть не проникали всередину клітинного ядра, тож активність залучених у виробленні жиру генів була надмірно високою.

Нове дослідження американських вчених може допомогти краще зрозуміти процеси, що відбуваються під час ожиріння і роль кишкових гормонів у них. Крім того, воно може сприяти вивченню таких хвороб як діабет та деякі види раку, для яких ожиріння є фактором ризику.