Екологія
Екологія

Відходи від їжі та напоїв виявилися найпоширенішим сміттям в океані

Дослідники проаналізували типи сміття у семи головних водних середовищах та виявили, що більшу його частину складають пластикові відходи, які лишаються від напоїв та їжі на виніс. На другому місті знаходяться відходи рибальства. Відповідна стаття надрукована у журналі Nature Sustainability.

UN Environment programme

UN Environment programme

Наскільки забруднені наші океани?

Надходження твердих відходів з наземних джерел до вод Світового океану стало серйозною екологічною загрозою. Металеві, текстильні, скляні, паперові, керамічні, гумові та особливо пластикові відходи накопичуються вздовж берегових ліній, у воді та на морському дні. У 2010 році загальний обсяг утворених пластикових відходів, за оцінками, зрівнявся із світовим виробництвом пластикових матеріалів. Тобто, тоді приблизно 8 мільйонів тонн пластикових відходів потрапило в океан із наземних джерел. У відкритих водах існують великі зони накопичення сміття. Проте пластик, що плаває на поверхні, становить лише незначну частку передбачуваних річних викидів в океан.

Що оцінювали дослідники?

Науковці проаналізували розподіл більше 12 мільйонів одиниць сміття у водних середовищах по всьому світу. Для цього вони використали 36 наборів даних, що збиралися з 2008 до 2019 рік. Сміття класифікували за матеріалом, типом пластику та імовірним походженням. Повна база даних охоплювала сім основних водних середовищ: річкові води та русла, берегову лінію, прибережні води та прибережне морське дно, відкриті води та глибоке дно моря.

Якого сміття в океані найбільше?

Аналіз дослідників підтвердив, що серед сміття в океані переважають пластикові відходи, які становлять близько 80% відходів. Значно меншою є кількість металу (7%), скла (5%) і тканини (3%). Найбільша частка пластику виявлена ​​в поверхневих водах (95%), та вздовж берегових ліній (83%). Під водою частка пластику в загальній кількості сміття поступово зростала з 49% у руслах річок до 64% ​​на дні біля узбережжя та 77% на глибокому морському дні. Найпоширенішими пластиковими відходами були відходи від їжі та напоїв на виніс (поліетиленові пакети та обгортки, контейнери для їжі та столові прилади, пластикові та скляні пляшки і банки). Такі відходи складали від 50% до 88%. А от у відкритих водах більшість сміття походить від активностей, пов’язаних з океаном (наприклад, рибальство). Це, зокрема, синтетичні мотузки, ліска, поплавки, сітки.

Типи матеріалів, типи пластику та походження сміття у семи водних середовищах. Carmen Morales-Caselles et al.

Типи матеріалів, типи пластику та походження сміття у семи водних середовищах. Carmen Morales-Caselles et al.

Загалом, серед 112 категорій сміття, які використовувались у аналізі, на 10 типів відходів припадало три чверті предметів, знайдених у всьому світі. У першу десятку продуктів за спаданням входили пакети (14% в різних середовищах), пластикові пляшки (12%), контейнери для їжі та столові прилади (9%), обгортки (9%), синтетичні мотузки (8%), пов’язані з рибальством предмети (наприклад, ліски та поплавки; 8%), пластикові ковпачки та кришки (6%), промислова упаковка (3%), скляні пляшки (3%) та банки з-під напоїв (3%).

Carmen Morales-Caselles et al.

Carmen Morales-Caselles et al.

Як можна із цим боротися?

Загалом вісім із десяти знайдених предметів були виготовлені з пластику. Автори вважають, що до цього призвело поєднання безвідповідального виробництва одноразових пластикових виробів, поведінки кінцевих споживачів та недоліків у системах відновлення. У багатьох країнах вже діють обмеження щодо пдастикових виробів, однак вони часто зосереджуються на зайвих або легко замінюваних предметах, як-от соломинки одноразового використання, ватні палички та мішалки для напоїв. Хоча такі дії теж вітаються, на думку дослідників, вони не вирішують основну проблему.

Автори роботи вважають, що найефективнішим методом зменшення сміття є уникнення відходів. Вони виступають за заборону предметів, використання яких можна замінити іншими, як-от одноразові пакети. Науковці також зазначають, що стратегії заміни пластикових виробів подібними продуктами, виготовленими з матеріалів, які легко розкладаються, повинні враховувати всі наслідки виробництва таких продуктів для екосистем, у тому числі й додаткову потребу в енергії та природних ресурсах.