Палеонтологія
Палеонтологія

Вічна мерзлота Канади зберігала мумію вовченяти з льодовикового періоду

Американські палеонтологи описали мумію вовченяти, що зберігалася в вічній мерзлоті на території Канади орієнтовно 57 тисяч років. Знахідка унікальна, оскільки є найкраще збереженою мумією вовка часів льодовикового періоду. Детальний опис тварини вчені розмістили в журналі Current Biology.

Тіло Жур. Government of Yukon

Тіло Жур. Government of Yukon

Що саме вивчали науковці?

Вічна мерзлота приховує багато свідків минулих часів. Її температура сприяє тому, щоб зберігати тіла та тканини померлих тварин у чудовому стані. По суті, вони муміфікуються. Такі знахідки є типовими для території Сибіру, приміром, але в Північній Америці їх знаходять значно рідше. Ось чому науковці з Університету Айови так здивувалися, коли їм запропонували працювати з муміфікованим цуценям вовка, якого 2016 року знайшли добувачі золота в вічній мерзлоті Юкону в Канаді. Знахідку назвали Жур (Zhùr), що з мови хан місцевих індіанців Тшондек-Хвечин перекладається як “вовк”.

Поверхневе дослідження показало, що щеня надзвичайно добре збереглося. Вчені відмітили, що тіло має всі м’які тканини, шкіру та частину шерсті збереженими, не кажучи вже про кістки. Вони заключили, що це найціліша мумія вовка зі знайдених дотепер.

Голова Жур. Government of Yukon

Голова Жур. Government of Yukon

Що дізналися про вовченя?

Палеонтологи визначили, що тіло належало самці сірого вовка (Canis lupus). За життя її вага була близько 700 грамів, тому вчені припустили, що на момент передчасної смерті цуценя було віком орієнтовно в сім тижнів. Аналіз ДНК та вуглецеве датування показали, що вовченя жило близько 57 тисяч років тому. Це відповідає періоду останнього льодовикового періоду. Вивчення кісток дало змогу припустити склад раціону тварини — вона харчувалася переважно рибою, як-от лососем. Це типово для сучасних вовків Аляски, однак вважалося, що вовки Юкона під час льодовикового періоду їли бізонів та мускусних биків.

Реконструкція мітохондріального геному вказує на спорідненість вовченяти з берінгійськими вовками, що жили на території Юкону та Аляски, а також із російськими сірими вовками. Це можна пояснити існуванням у минулому Берингового наземного мосту, який з’єднував Аляску та сучасну Росію та сприяв взаємодіям різних популяцій вовків.

Як цуценя загинуло?

Вчені не можуть сказати однозначно, що вбило таке мале щеня. Ознак голодування під час дослідження тіла не виявили, так само як і слідів фізичних травм. Можливо, Жур померла, коли на неї обвалилася стеля її нори. Це могло би пояснити чудову збереженість тіла, оскільки так воно могло раптово опинитися в холодному, сухому та герметичному середовищі. Однак у такому разі, зважаючи на малий вік вовченяти, з нею мали б бути матір та інші щенята. Хоча вони могли вистрибнути з нори завчасно або ж бути у момент завалу зовні.