Великі розміри мегалодона пов’язали з внутрішньоутробним канібалізмом

Sergiodlarosa / Wikimedia Commons

Sergiodlarosa / Wikimedia Commons

Американські дослідники проаналізували ряд ламноподібних акул. Виявилося, що його найбільший представник Otodus megalodon із розмірами у щонайменше 14 метрів був значно більшим за інші види, як могли досягати до 7 метрів. Вчені підтвердили гігантизм цього вимерлого виду та припустили, що такі розміри він отримав завдяки внутрішньоутробному канібалізму. Стаття про це доступна у журналі Historical Biology.

Хто такі ламноподібні?

Ряд акул ламноподібні нараховує лише 15 сучасних видів, але добре представлений численними таксонами у пізніх мезозойських та кайнозойських скам'янілостях. До ряду включені знакові таксони, що дійшли до наших днів, такі як білі акули, а також вимерлі форми, як-от Otodus megalodon. Ламноподібні демонструють широке поведінкове та екологічне різноманіття, зокрема і серед вимерлих таксонів. Цей ряд зіграв важливу роль в еволюції морських екосистем протягом тривалого геологічного часу.

Що відомо про мегалодона?

Otodus megalodon жив приблизно 15 - 3,6 мільйонів років тому. Його викопні рештки були знайдені вздовж узбережжя та континентальних шельфових районів усіх континентів, крім Антарктиди. Вид перебував на верхівці харчового ланцюга і полював на інших великих морських тварин, таких як кити та дельфіни. Однак біологія цього виду недостатньо вивчена, оскільки його скам’янілості представлені в основному зубами.

Про що дізналися вчені?

Дослідники використовували вимірювання зубів та щелеп сучасних представників ряду ламноподібні, які не харчуються планктоном, щоб вивести пропорцію, яка дозволила б оцінити довжину тіла мегалодона. Робота демонструє, що мегалодон є винятком, оскільки загальна межа розміру усіх інших непланктоноїдних акул ряду становить 7 метрів. Лише невелика кількість акул, що харчуються планктоном, були рівноцінними або наблизились до розмірів мегалодона.

Дослідники припускають, що поєднання живонародження і внутрішньоутробного канібалізму могло призвести до більших розмірів. Підвищення фізіологічних потреб ембріонів, які зростали до значної довжини, змушувало матір харчуватися активніше і, можливо, підштовхнуло певні види до розвитку ендотермії — поглинання тепла. Зрілим самцям також потрібно було б залишатися наближеними до розмірів зрілих самок, щоб забезпечити успішне запліднення.