Медицина
Медицина

Вчені знайшли докази накопичення малярійних плазмодіїв у селезінці

Австралійські дослідники виявили за допомогою томографії посилену метаболічну активність у селезінці учасників експерименту невдовзі після їх інфікування малярійними плазмодіями, що особливо проявлялася в заражених збудником Plasmodium vivax. Це узгоджується із гіпотезою, яка вказує на схильність плазмодіїв Plasmodium vivax накопичуватися у селезінці, принаймні на ранній стадії інфекції. Результати дослідження опубліковані в журналі PLOS Medicine.

Вихід малярійних плазмодіїв Plasmodium falciparum зі зруйнованих еритроцитів. Albert Bonniers Forlag

Вихід малярійних плазмодіїв Plasmodium falciparum зі зруйнованих еритроцитів. Albert Bonniers Forlag

Чому вчені зайнялися цим вивченням?

Малярія — це інфекційна хвороба, яка спричиняється зараженням найпростішими паразитами з роду плазмодії (Plasmodium). Головними збудниками хвороб вважають види Plasmodium vivax та Plasmodium falciparum. Малярія, викликана першим, є найпоширенішою у світі, а друга — найнебезпечнішою для життя. Ці два патогени хоча й близькоспоріднені, мають ключові відмінності в біології, механізмах спричинення та розвитку малярії. Так, Plasmodium vivax більш схильний проникати всередину ретикулоцитів, клітин-попередників еритроцитів. Через це останнім часом дослідники почали схилятися до думки, що паразит може накопичуватися у селезінці, яка містить велику кількість ретикулоцитів. Це могло би пояснити, чому хронічна малярія іноді не виявляється за допомогою стандартних аналізів крові. Тому група австралійських науковців провела дослідження на людях, щоб краще зрозуміти біологію плазмодіїв та хвороби, що вони викликають.

Яке дослідження провели?

В експерименті взяли участь семеро здорових людей, які погодилися заразитися в контрольованих лабораторних умовах малярією. Трьох учасників дослідники інфікували паразитом Plasmodium vivax, а решту чотирьох — збудником тропічної малярії Plasmodium falciparum.

За тиждень до інфікування, а також у середньому на дев'ятий день після нього, до початку протималярійної терапії, учасники проходили сканування усього тіла за допомогою магнітно-резонансної та позитрон-емісійної томографій. Принаймні раз на день, починаючи із четвертого дня від інфікування, добровольцям визначали паразитарне навантаження у периферійній крові за допомогою кількісної полімеразної ланцюгової реакції.

Що дізналися нового про малярію?

Сканування показало, що внаслідок інфекції найбільше зросло споживання глюкози селезінкою, у якої також збільшився об'єм. При цьому найкраще це було помітно в учасників, інфікованих Plasmodium vivax. Подібних змін не було виявлено в таких інших вразливих до малярії органах як печінка або кістковий мозок.

Автори припускають, що накопичення плазмодіїв у селезінці могло призвести до збільшення в ній метаболізму глюкози та розмірів, що узгоджується із результатами попередніх досліджень. Але оскільки дослідження проведене за малої кількості учасників, необхідно провести більше досліджень. І, як показує ця робота, МРТ та ПЕТ можуть допомогти у вивченні малярії на пацієнтах, які інфікувалися малярією в природних умовах. Дотепер науковці проводили дослідження малярії переважно на зразках крові, органах, вилучених під час операцій, або тваринах.