Біологія
Біологія

Вчені вперше детально зафільмували причеп на тілі кита

Stanford University & Cascadia Research Collective

Stanford University & Cascadia Research Collective

Науковцям уперше вдалося провести тривалу відеореєстрацію риб причеп, які прикріпилися до поверхні тіла кита. Ще не вдавалося настільки детально прослідкувати за життям цих риб, тому вчені розкрили раніше невідомі деталі їхнього пересування, харчування та соціалізації. Своїми спостереженнями вони поділилися у журналі Journal of Experimental Biology.

Хто такі причепи?

Причепами називають вісім видів невеликих морських риб розміром 30-100 сантиметрів, які отримали свою назву через спосіб життя. У них на голові розташований диск, за допомогою якого вони присмоктуються до більших тварин, наприклад, китів або акул. Але вони не є їхніми паразитами, а використовують їх радше як транспортний засіб, щоб переміщуватися на великі відстані. Китам та іншим тваринам таке сусідство зазвичай не заважає, оскільки причепи регулярно поїдають з їхнього тіла зовнішніх паразитів. Такий спосіб життя не дуже сприяє їхньому вивченню науковцями, але вчені зі Стенфордського університету досягли явного успіху в цьому - вони вперше зафільмували причеп на тілі кита та з’ясували деталі їхнього життя.

Що нового дізналися про риб?

Виявляється, причепи не просто повзають по тілу хазяїна, а знають, в якій частині розташовуються. Риби навмисно обирали ділянки на поверхні кита, які мали найменший опір. Загалом вчені прослідкували за 27 причепами на 61 ділянці тіла кита і з’ясувалося, що рибам найбільше подобаються три локації - позаду дихала, уздовж або позаду спинного плавця та біля грудного плавця. А пересуваються причепи в основному для пошуку їжі або соціальних взаємодій, вважають автори дослідження.

На кадри також потрапило, як причепи з легкістю пересуваються вздовж тіла кита, над самою його поверхнею. Вода, що тече швидше у тонкому шарі між рибою та китом, наче притягує причеп до їхніх великих хазяїнів. Завдяки цьому вони можуть переміщуватися, використовуючи менше енергії, та не відриватися від кита навіть якщо він рухається у сім разів швидше за риб.

Як це з’ясували?

Початково вчені мали на меті вивчити гідродинаміку синього кита біля узбережжя Каліфорнії. Для цього вони використали біосенсорні мітки та подвійні камери, які прикріпили до морських ссавців за допомогою присисних дисків. Мітки мали вказати на локацію, швидкість пересування кита та поверхневий тиск води під час цього. Водночас камери реєстрували рухи китів. Тоді в об’єктиви несподівано й потрапили причепи, які допомогли науковця їх краще вивчити.