Група дослідників із Європи та США описали технологію, завдяки якій можна комунікувати зі сновидцем, вводячи його в інтерактивний сон. Під час дослідів ученим вдалося отримати відповіді від сплячих учасників на прості запитання та математичні задачі, йдеться у статті в журналі Current Biology.
Gregory Pappas / Unsplash
Для чого це потрібно?
Попри те, що сон із давніх-давен цікавить людство, ми все ще дуже мало про нього знаємо, особливо про сновидіння. Наприклад, чому ми бачимо сни, чому ми їх бачимо саме в таких сценаріях і чи взагалі мають вони якесь корисне призначення для мозку, або ж є випадковим продуктом його діяльності. Вчені не можуть зазирнути в сни інших, щоб їх вивчити, а розповіді очевидців після просинання часто фрагментарні та нечіткі, оскільки під час сну та невдовзі після нього ми втрачаємо нормальну здатність формувати спогади. Було б чудово, якби можна поспілкуватися зі сновидцями та розпитати їх про сон, що вони його зараз бачать. Із такою думкою, мабуть, приступили до роботи вчені з чотирьох незалежних лабораторій Франції, Німеччини, Нідерландів та США.
Що робили дослідники?
Вчені залучили до досліджень 36 добровольців. Один із учасників страждав на нарколепсію та пережав часті свідомі сновидіння, а досвід решти щодо таких сновидінь варіювався. Під час сну усім піддослідним одягали на голову шолом для електроенцефалографії, щоб могти відстежувати фази сну. Під час REM-сну, коли ми зазвичай і бачимо сновидіння, експериментатори починали комунікацію з учасниками. Це відбувалося через вмикання різних звуків, спалахи світла або фізичний дотик.
Під час спілкування науковці запитували спочатку у сновидців прості запитання типу «так-ні», на які знали відповідь. Наприклад, чи любить він шоколад, або просили розв'язати просту математичну задачу на додавання або віднімання. Сновидці могли відповідати рухами очей або м'язами обличчя, які були попередньо узгоджені.
Що в них вийшло в результаті?
Вчені кажуть, що протягом 57 сесій вчені отримували принаймні одну правильну відповідь на запитання у 47 відсотках випадків. Усі ці випадки стосувалися сеансів, у яких учасники підтвердили, що мають усвідомлене сновидіння. Після просинання деякі учасники казали, що чули запитання ніби закадровим голосом. Інші ж його сприймали як частину сну, наприклад, чуючи запитання з авторадіо в сновидінні. Проте іноді піддослідні, як з'ясувалося могли чути в сні перекручене запитання, що відрізнялося від того, яке задавали експериментатори.
Стан сну, якого добилися вчені, вони назвали інтерактивним. Автори сподіваються, що їхня технологія дасть змогу не тільки краще вивчати явище сну, а й може сприяти розробленню нових методів лікування психічних розладів, як-от тривожності, депресії та ПТСР.