Польські археологи описали одне з найстаріших кладовищ домашніх тварин, яке датується приблизно І століттям нашої ери та знайдене в Єгипті. Вчені розкопали там рештки майже 600 похованих з почестями тварин, які вказують на прижиттєвий догляд за тваринами та можливий емоційний зв'язок із господарями. Дослідження опубліковане у журналі World Archaeology.
Похований собака, прикритий шматком глиняної посудини. Marta Osypinska et al. / World Archaeology, 2021
Де проводили розкопки?
2011 року група археологів відшукала в Єгипті біля містечка Береніс незвичайне місце поховання, датоване І-II століттям нашої ери, коли територія перебувала під владою Римської Імперії. Протягом подальших досліджень вчені знайшли 585 поховань тварин, не враховуючи сильно зруйновані рештки, але особливість місця не лише в цьому. Хоча дослідники й раніше описували кладовища тварин, цього разу вони не знайшли свідчень використання їх у ритуальних цілях. Наприклад, жодна тварина не була муміфікована і не має слідів вбивства, що було поширеним явищем у Долині Нілу. При цьому здебільшого вони були в позі, наче просто сплять, і були покриті тканиною чи керамікою. Біля них часто знаходили такі артефакти як металічні чи органічні нашийники, намиста з каменю, склу, фаянсу чи мушель.
Це навело науковців на думку, що локація була звичайним кладовищем для домашніх улюбленців. Щоб з'ясувати більше деталей про місцину, вчені проаналізували кістки тварин та з допомогою ветеринара спробували визначити, яким було їхнє здоров'я, чим вони харчувалися та від чого могли загинути.
Що їм вдалося дізнатися?
Кладовище на 91,4 відсотка складалося із домашніх котів (Felis silvestrus catus), тобто їх було 536. Рештки інших тварин належали 32 собакам (Canis lupus f. domestica), піщаній лисиці (Vulpes rueppelli), пустельному соколу (Falco peregrinus pelegrinoides) та кільком мавпам (Cercopithecinae).
Усі мавпи померли в юному віці, однак вчені не виявили на їхніх рештках ознак травм. Тож, ймовірно, вони загинули від хвороби, що не залишила по собі слідів. Або ж у їхніх власників виникли проблеми із забезпеченням їм правильного раціону, припускають автори.
Що стосується собак, то серед них були дорослі особини, навіть такі, що померли у віці понад десяти років. Здебільшого вони були середнього розміру тіла, як шпіци, але вчені знайшли рештки кількох великих, понад 59 сантиметрів у висоту, та малих — близько 24 сантиметрів. Частина з них страждала від захворювань кісток, загоєних переломів, хвороб зубів, а інколи і їхньої відсутності. Це означає, що вони мали обмежену можливість рухатися та харчуватися, тож їх годували люди, можливо навіть, спеціальною, м'якою їжею.
Більшість похованих котів були незрілими та мали зламані чи деформовані кістки кінцівок, які б не вижили без втручання людини. Частина котів, ймовірно, впала з висоти або потрапила під копита коней. У шлунку деяких тварин знайшли чимало залишків їжі, зокрема, невеликих рибин, що вказує на хорошу годівлю.
Рештки кішки із бронзовим нашийником. Marta Osypinska et al. / World Archaeology, 2021
Автори підсумовують, їхні знахідки вказують на важливу роль, що їх відігравали домашні тварини для древніх єгиптян. І мова йде не тільки про турботу з корисливих цілей: маленькі собаки не годяться для полювання чи охорони, як і макаки. Прикраси в похованнях, свідчення дотримання дієти та догляду за тваринами вказують на існування емоційного зв'язку людей з ними, вважають вчені.