У Землі майже три роки був тимчасовий супутник

Астрономи дали характеристику другому відомому тимчасовому природному супутнику Землі 2020 CD3. Виявилося, що це силікатний астероїд, його діаметр становить близько 1,2 метри, а період захоплення гравітаційним полем нашої планети тривав неочікувано довго — як мінімум 2,7 років. Таке відкриття вперше дозволяє порівняти відомі тимчасові супутники Землі та їхні теоретичні моделі, переконані автори статті у журналі The Astronomical Journal.

Якими бувають тимчасові супутники?

Астероїди та комети можуть бути тимчасово захоплені планетами та ставати їхніми природними супутниками на певний час. Теоретичні моделі передбачають, що Земля також оточена хмарою таких тимчасово захоплених об’єктів, які неофіційно називають мінімісяцями. Частіше за все Земля захоплює мінімісяці діаметром близько 1 метра. Тимчасові супутники нашої планети є підгрупою навколоземних об’єктів та мають ряд особливих характеристик. За ними легко спостерігати, що дозволяє дізнатися більше про мало вивчену популяцію астероїдів метрового класу. Також через те, що вони перебувають поблизу Землі відносно тривалий час і мають невеликий розмір, мінімісяці можуть стати у нагоді для здійснення перших практичних кроків з використання ресурсів астероїдів.

Які мінімісяці фіксували астрономи?

До 2020 року було виявлено лише один мінімісяць, 2006 RH120. Другий відомий тимчасовий супутник Землі, 2020 CD3, зафіксували 15 лютого 2020 року. Виявлення об’єктів на геоцентричній орбіті завжди викликає підозру щодо їхнього штучного походження, але протягом 2,5 тижнів після відкриття 2020 CD3 не вдалося пов’язати з будь-яким відомим штучним тілом на цій орбіті. Дослідники також не змогли виключити його природне походження, тож Центр малих планет визначив 2020 CD3 як тимчасово захоплений супутник, і спостереження за ним продовжилися.

Що відомо про 2020 CD3?

Дослідники вивчили орбітальні та фізичні характеристики мінімісяця 2020 CD3. Фотометричний аналіз об’єкта та співвідношення його площі до його маси підвтердили, що він природний, а його альбедо і густина відповідають силікатним астероїдам. Таким чином, 2020 CD3 може бути аналогом валунів, виявлених на поверхнях більших астероїдів. У вересні 2017 року він тісно взаємодіяв із Місяцем. Астероїд був прив’язаний до геоцентричної орбіти щонайменше 2,7 років та покинув її у березні 2020 року, що робить його захоплення надзвичайно тривалим у порівнянні з типовими моделями мінімісяців.

Дослідники сподіваються, що запуск в роботу обсерваторії імені Вери Рубін дозволить виявити більше таких об’єктів та дати їм кращу характеристику.

геоцентричній орбіті
Рух астрономічного тіла по еліптичній траєкторії навколо Землі.