Дослідники знайшли заглиблення у землі L-образної форми завдовжки у два метри та діаметром у 2-3 сантиметри. Автори статті у журналі Scientific Reports вважають, що знахідка є засідкою хижих червів віком 20 мільйонів років. На основі цієї непрямої скам’янілості вчені встановили новий таксон Pennichnus.
Ms. Chutinun Mora
Що відомо про сучасних хижих червів?
Багатощетинкові черви родини Eunicidae добре відомі своїми довгими, сегментованими тілами та сильними зубчастими максилами (друга пара щелеп). Вони широко розповсюджені в тропічних та помірних неглибоких морських середовищах у Атлантичному, Індійському та Тихому океанах. Одним з найвідоміших видів є Eunice aphroditois. Так як ці черви зариваються у морське дно, лишаючи назовні тільки невелику частину свого тіла, спостереження за їхньою поведінкою ускладнені. У результаті попередні дослідження в основному зосереджувалися на анатомії та поведінці цього та інших представників родини.
Smithsonian Channel / YouTube
Про морфологію їхніх нір відомо замало. Ці черви можуть виростати до 3 завдовжки і 2 сантиметрів у діаметрі. Вони є хижаками, які полюють із засідки на рибу, двостулкових молюсків. Досягнувши статевої зрілості, деякі з них будують постійну нору, вислану слизом, а деякі використовують вусики для заманювання здобичі. Коли потенційна здобич наближається, черв швидко виривається з нори і хапає її своєю глоткою та гострими максилами. Потім ще живу тварину затягують у нору для споживання, і відчайдушні спроби здобичі вирватися зазвичай призводять до порушення та обвалення осаду навколо отвору нори.
Що відшукали дослідники?
У міоценових відкладеннях на південному сході Тайваня вчені знайшли викопну нору завдовжки у 2 метри, діаметром у 2–3 сантиметри. Вона має L-образну форму, а на вході містяться характерні пероподібні структури. На думку дослідників, це вказує на засідку червів родини Eunicidae. Встановлений за непрямими скам’янілостями вид отримав назву Pennichnus. Близько 20 мільйонів років тому на південно-східному кордоні Євразійського континенту ці черви колонізували морське дно. Їхній метод полювання був такий самий, як і у сучасних червів цієї родини. Автори припускають, що рух здобичі та відступи черва у свою нору спричинили різні зміни в її структурі. Зокрема, на це вказує деформація осаду, що оточує верхню частину нори. Детальний аналіз показав високу концентрацію заліза у цій верхній частині, що, на думку дослідників, може свідчити про те, що черви постійно відновлюють отвір нори, виділяючи слиз для зміцнення стінок. Бактерії у цьому слизі створюють середовища, багаті залізом.
Модель засідки. Pan et al