Дослідники вперше виявили гексаметилентетрамін у вуглецевих хондритах: Мерчисонському метеориті, метеориті з озера Мюррей та метеориті з озера Тагіш. Ця сполука слугує основою для органічних молекул. Стаття про це доступна у журналі Nature Communications.
Фрагмент Мерчисонського метеорита. Daniel P. Glavin / HOKKAIDO UNIVERSITY
Що відомо про позаземні органічні сполуки?
Хоча органічні молекули зазвичай пов’язані із живими організмами, вони також можуть утворюватися завдяки різноманітним абіотичним процесам. Наявність органічних молекул у позаземному середовищі підтверджують численні дослідження. Так, органічні сполуки знаходили у кометі 67P / Чурюмов-Герасименко, у міжзоряному середовищі та у вуглецевих метеоритах. Дослідники вивчають можливі механізми їхнього утворення у молекулярних хмарах, протосонячній туманності та астероїдах. Однак те, коли, де і як такі позаземні молекули були сформовані, лишається предметом для дискусій.
Ключовою молекулою для вирішення цієї проблеми є гексаметилентетрамін, або гексамін. Він може розкладатися на формальдегід та аміак — сполуки, важливі для пребіотичної хімії. Лабораторні експерименти, які моделювали фотохімічні та теплові реакції у міжзоряному та кометному льоді, показали, що гексамін має утворюватися у міжзоряному середовищі, звідти він мав потрапити в льоди Сонячної системи. Не дивлячись на це, гексамін за межами Землі ще не спостерігався. Його також раніше не виявляли у будь-яких позаземних матеріалах, включаючи вуглецеві метеорити, міжзоряні частинки пилу та зібрані з комет зразки.
Яке дослідження провели вчені?
Оскільки гексамін розкладається гарячою водою та під дією кислотного гідролізу, які традиційно застосовуються при аналізі органіки метеоритів, дослідники розробили інший метод вилучення цього компоненту. Це дозволило їм отримати великі порції гексаміну (масою від 0,5 до 2 грамів) із внутрішніх частин трьох вуглецевих хондритів: Мерчисонського метеорита, метеорита з озера Мюррей та метеорита з озера Тагіш.
Таким чином, астрономи вперше виявили гексамін в метеоритах. Це підтверджує гіпотезу про те, що сполука була присутня в астероїдах, від яких вони відкололися. На початку існування Сонячної системи ці астероїди могли нагріватися внаслідок зіткнень або розпаду радіоактивних елементів, у результаті чого гексамін розкладався, створюючи основу для органічних молекул.