У дітей із бідних сімей зросла активність мозку після грошової підтримки

Американські вчені пов'язали щомісячну грошову допомогу матерям із низьким доходом зі змінами мозкової активності у їхніх дітей. Їхнє дослідження, під час якого сотні матерів рік отримували понад 300 доларів на місяць, показує, що зі збільшенням доходу сім'ї у немовлят зростає активність мозку у високочастотному діапазоні, яку пов'язують з кращими когнітивними здібностями у старшому дитячому віці. Про це вчені повідомили у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Tara Winstead / Pexels

Tara Winstead / Pexels

Як бідність пов'язана з мозком?

Дитинство — це складний період у житті людини, коли вона вразлива до численних факторів середовища. Але ще важче, якщо раннє дитинство проходить у бідності, частим супутником якої є тривалий стрес, який аж ніяк не сприяє дитячому розвитку. Економічно несприятливі умови зростання пов'язують із меншою успішністю в школі, зокрема через гірші мовленнєві навички, запам'ятовування, самоконтроль та соціально-емоційну регуляцію. Дослідження вказують, що фінансове забезпечення пов'язане зі структурним розвитком та функціональною активністю ділянок мозку, які відповідають за згадані процеси. Напрошується думка, що збільшення сімейного доходу може посприяти кращому розвитку мозку дітей. Однак поки що невідомо, чи це сама бідність спричиняє відмінності у нервовій системі або ж інші фактори, які з нею пов'язані. Дослідити причинно-наслідковий зв'язок у таких питаннях важко, але науковці з Колумбійського університету разом зі своїми американськими колегами спробували наблизитися до розгадки.

Як з'ясовували роль бідності у розвитку мозку дітей?

Вчені взяли за основу американське дослідження Baby’s First Years, яке почалося у 2019 році та покликане досліджувати вплив бідності у ранньому дитинстві на розвиток дітей. Зокрема, воно ставить перед собою ціль з'ясувати, чи зменшення бідності спричиняє зміни у розвитку дитячого мозку. Для цього було залучено 1 000 матерів із низьким доходом (близько 20 000 доларів на рік при середній річній зарплаті в США у той період близько 35 000 доларів) та їхніх здорових немовлят із чотирьох великих регіонів США: Нью-Йорку, Нового Орлеану, Омахи та частини Міннесоти. Невдовзі після народження дитини 40 відсотків матерів стали отримувати значну фінансову допомогу у розмірі 333 долари на місяць, тоді як решті виділяли усього 20 доларів на місяць. Виплати запланували проводити щонайменше до чотирирічного віку дитини без обмежень стосовно того, як можна витратити гроші.

Діти, які беруть участь у вивченні, повинні щороку проходити обстеження лікарями та науковцями, зокрема вимірювання активності їхнього мозку за допомогою апарату електроенцефалографії (ЕЕГ). У цьому дослідженні автори взялися порівнювати розвиток мозку дітей із двох груп (з більшою та меншою фінансовою допомогою) через рік виплат, тобто коли дітям виповнився приблизно один рік. Дані ЕЕГ вдалося отримати лише для 435 дітей, оскільки пандемія ковіду спричинила непередбачувані перешкоди.

Які відрізнялися діти, що отримували різну суму допомоги?

Результати ЕЕГ справді вказали на відмінності між активністю мозку у дітей із двох груп грошової допомоги. У немовлят із сімей, яким видавали більшу суму, спостерігалася сильніша активність у середньо- та високочастотному діапазоні коливань, тобто альфа-, бета- та гама-ритмів, із акцентом на бета-ритми. Таку активність пов'язують із кращими результатами мовленнєвих, когнітивних та соціально-емоційних навичок у старших дітей та підлітків. Водночас у дітей, які отримували невелику допомогу, трохи сильніше проявлявся тета-ритм, що попередні дослідження пов'язували із проблемами поведінки, навчання та уваги, хоча у сім'ях з більшою виплатою зниження цієї активності не спостерігалося.

Оскільки більша грошова допомога виявилася пов'язаною із активністю мозку немовлят, яку асоціюють із кращими когнітивними навичками, автори вважають свої результати свідченням, що бідність сама є чинником відмінностей у розвитку мозку дітей. У такому разі фінансова підтримка сімей із низьким доходом може посприяти добробуту дитини не лише в плані кращих умов зростання, але й розвитку мозку, особливо у такий вразливий для нього період перших років життя. Між тим, автори закликають проводити наступні дослідження питання, вказуючи на кілька обмежень їхньої роботи, як-от невдалу спробу зібрати дані ЕЕГ від усієї вибірки через пандемію та неможливість підтвердити у цій роботі, що виявлені відмінності в мозковій активності дітей проявляться надалі відмінностями в когнітивних та соціальних навичках.