Астрономія

Туманність Блакитне кільце містить наймолодше злиття зірок

Астрономи дослідили туманність із зіркою TYC 2597-735-1 у центрі, про що вони пишуть у журналі Nature. Виявилося, що структура має два протилежні фронти, що вказує на біполярний відтік матеріалу світила, тобто форма туманності інша, ніж вважалося раніше. Поєднання спостережень із моделями зоряної еволюції вказали, що TYC 2597-735-1 пережила злиття із зіркою меншої маси кілька тисяч років тому, що є наймолодшим таким явищем, яке фіксували дослідники.

NASA, JPL-Caltech, R. Hurt / YouTube

Що відомо про туманність?

Туманність Блакитне кільце є рідкісним об'єктом, що випромінює ультрафіолетове світло. Її виявив космічний телескоп Galaxy Evolution Explorer у 2004 році. Туманність має форму кільця і знаходиться під нахилом у 15 градусів до спостерігача. Випромінювання структури створює молекулярний водень, який флуоресціює в ультрафіолетовому діапазоні. Маса туманності становить близько 4 мас Юпітера, розмір — близько 13 світлових років, а вік — не більше 5 тисяч років. У її центрі знаходиться зірка TYC 2597-735-1.

Про що дізналися астрономи?

Спостереження та моделювання дозволили дослідникам припустити, що туманність насправді має складнішу форму. Зокрема, аналіз випромінювання водню показав ударну систему, що складається з двох кілець, які розширюються у протилежних напрямках зі приблизно 400 кілометрів на секунду. У цих кільцях виділяється нейтральний водень. Така картина вказуює на біполярний відтік, що походить від зірки у центрі туманності. Для спостерігача з Землі він виглядає як одне кільце.

Така система утворилася внаслідок злиття двох зірок. Команда дійшла висновку, що воно відбулося між зіркою, подібною до Сонця, та іншим світилом, що було приблизно у десять разів меншим. Ближче до кінця свого життя більша зірка почала збільшуватися у розмірах та наближатися до компаньона. Зрештою, менша зірка, рухаючись по спіралі, наблизилася до неї та зруйнувалася. Злиття випустило в космос хмару гарячих уламків, яку газовий диск розрізав на дві частини, що створило дві хмари у формі конуса.

Хоча раніше астрономи спостерігали процеси злиття зірок, центральні залишки цих подій були огорнуті непрозорою оболонкою пилу та молекул, що унеможливлювало спостереження за їхнім кінцевим станом. Тепер дослідники мають змогу детально вивчити ці залишки.


Фото в анонсі: NASA / JPL-Caltech / M Seibert (Carnegie Institution for Science) / K Hoadley (Caltech) / GALEX Team