За допомогою телескопа TESS астрономи відшукали нову екзопланету HD 110082 b, яка відноситься до класу субнептунів. Зірка, біля якої вона обертається, входить до нової молодої зоряної асоціації MELANGE-1 віком 250 мільйонів років. Препринт статті доступний на сайті arXiv.org.
Рухома група зір Великої Ведмедиці як приклад зоряної асоціації. Łukasz Mularczyk / Wikimedia Commons
Що аналізували астрономи?
За допомогою телескопа TESS астрономи зафіксували транзит екзопланети біля зірки HD 110082 та уточнили параметри системи завдяки телескопу «Спітцер». Раніше вважалося, що ця зірка, імовірно, входить до зоряної асоціації у сузір’ї Октант віком 40 мільйонів років. Проте дослідження показало, що система більш розвинута, хоча й усе ще молода. Так як вона не входить до жодної добре вивченої групи, яка могла б забезпечити її точні зоряні параметри (наприклад, вік та металічність), астрономи розробили нову схему для її вивчення — вони шукали та характеризували інші системи поблизу такого ж віку.
Що вони з’ясували?
Виявилося, що біля зірки обертається субнептун HD 110082 b з орбітальним періодом близько 10 днів. Його радіус становить 3,2 радіуса Землі. Таким чином, HD 110082 b входить у 12% найбільших за радіусом планет систем з подібною масою зірки та орбітальним періодом. Екзопланета обертається біля світила, маса якого у 1,21 рази більша за масу Сонця. Воно має зірку-компаньона на відстані 6200 астрономічних одиниць. Цей компаньон відноситься до червоних карликів, його маса становить 0,26 маси Сонця. Дослідники виявили, що система входить у нову зоряну асоціацію MELANGE-1 віком 250 мільйонів років.
Розподіл планет за радіусом в залежності від орбітальних періодів. HD 110082 b позначена золотою зіркою. Tofflemire et al.
Чому це важливо?
З моменту свого утворення планети можуть мігрувати через термічну взаємодію, взаємодію з диском, іншими планетами, а також нарощування чи втрату атмосфери. Астрономам відомо замало щодо термінів цих перетворень. Вважається, що більшість з них відбувається за подібними часовими шкалами. Найбільш прямий спосіб оцінки їхнього відносного впливу полягає у пошуку та характеристиці молодих екзопланет, які проходять через ці еволюційні фази. Дослідження демонструють, що молоді планети мають більший радіус, ніж їхні більш старі аналоги з таким самим орбітальним періодом і біля зірок з такими ж масами. Це вказує на те, що протягом перших кількох сотень мільйонів років планети переживають постійну еволюцію своїх розмірів.