Екологія
Екологія

Спроби викорінення інвазійного краба втричі збільшили його чисельність

Дослідження американських науковців показує, що боротьба з інвазійними видами не завжди повинна полягати у спробах знищення чужинців. Вони описали випадок із намаганням викорінити інвазійного трав'яного краба з каліфорнійської бухти, яке, навпаки, призвело до трикратного зростання популяції шкідників. Результати аналізу вчені опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Інвазійний трав'яний краб. Edwin Grosholz / UC Davis

Інвазійний трав'яний краб. Edwin Grosholz / UC Davis

Що це за інвазійні види?

Інвазійними називають види організмів, які нетипові для певної місцевості та становлять загрозу для місцевих видів. Небезпека від них полягає у тому, що потрапивши у нову екосистему вони часто не мають природних ворогів, які би контролювали їхню чисельність. Через це вони надмірно розмножуються та витісняють корінні види організмів, які можуть бути ендемічними та рідкісними. Інвазійними можуть бути навіть такі неагресивні організми як кролики або коропи, через яких страждають екосистеми Австралії. У багатьох країнах небезпечним інвазійним видом також є трав'яний краб Carcinus maenas, що походить з берегів північно-східного Атлантичного океану, але поширився на американські, африканський та австралійський континенти. Через нього промисловість морепродуктів у США щорічно зазнає близько 20 мільйонів доларів збитків. У 2009 році вчені вирішили провести ерадикацію чужинця, і їхні результати важко назвати успішними. Науковці з Каліфорнійського університету в Девісі проаналізували невдачу у своїй новій роботі.

Що пішло не так?

Понад десять років тому вчені взялися за спроби винищення трав'яних крабів для початку в одній з каліфорнійських бухт. Чисельність інвазійних ракоподібних там сягала близько 125 тисяч, але після кількох років регулярного виловлювання, до 2013 року, знизилися до 10 тисяч. Це було схоже на успіх, але наступного року сталося те, чого ніяк не очікували. Дивним чином чисельність небезпечних крабів у бухті зросла аж у 30 разів і їх стало вже 300 тисяч. Це мало зв'язок зі спробами знищення, оскільки на жодній іншій сусідній локації такого сплеску популяції не спостерігали. Виходить, що спроби викорінення тварини призвели до протилежного наслідку і майже втричі збільшили її.

Подальші дослідження допомогли розібратися з причинами. Річ у тім, що під час ерадикації виловлювалися переважно дорослі особини. А для них, як і для багатьох інших десятиногих, властивим є канібалізм, під час якого вони поїдають молодих особин свого ж виду. Таким чином останні позбулися важливого регулятора у вигляді дорослих та змогли надмірно компенсувати їх нестачу, коли самі підросли. Тож спроби тотального знищення інвазійних видів не завжди можуть допомогти боротися з проблемою.Вчені називають це ефектом гідри.

Що ж робити?

Автори зазначають, що для кожного випадку необхідно підбирати свій метод боротьби з інвазійним видом. Іноді кращим варіантом є не тотальна, а функціональна ерадикація. Вона полягає не в знищенні популяції певного вида-вселенця, а підтримання його чисельності на рівні, що дає змогу захистити місцеві види та не допустити різкого зростання чисельності шкідника.

Як види, навіть такі миловидні, як котики, стають небезпечними інвазійними, читайте в нашому матеріалі «Біологічні інвазії».