Біологія
Психологія
Біологія
Психологія

Споглядання динаміка допомогло піддослідним краще його чути

Американські науковці продемонстрували, що слухова увага тісно переплітається із зоровою, тобто споглядання джерела звуку допомагає нам краще чути, навіть коли мова йде не про слухання співрозмовника. Це дослідження допомагає краще зрозуміти феномен коктейльної вечірки. Результати опубліковані в журналі Journal of the Acoustical Society of America.

Scott Pilgrim Vs The World / Universal Pictures, 2010

Scott Pilgrim Vs The World / Universal Pictures, 2010

Що за феномен?

Ще в 1950-х роках когнітивний науковець Едвард Колін Чері (Edward Colin Cherry) зацікавився дивним феноменом: як люди розуміють свого співрозмовника, перебуваючи в галасливій компанії. Він назвав явище “проблемою коктейльної вечірки”. І насправді навіть зараз науковці не можуть дати однозначної відповіді на запитання, поставлене понад півстоліття тому. Деякі гіпотези ґрунтуються на тому, що нашому слухові допомагає зір, фокусуючись на окремому об’єкті та зчитуючи рухи губ та обличчя. Одне з недавніх досліджень показало, що наші барабанні перетинки у вухах рухаються у відповідь на рух очей, навіть за відсутності акустичного сигналу. Вчені припустили, що така координація допомагає мозкові пов’язати побачене з почутим. Науковці з Бостонського університету у новій роботі надають додаткові свідчення про вплив зору на слух.

Що досліджували вчені?

Під час проведення експериментів дослідники зімітували ситуацію з коктейльною вечіркою, де одна людина перебуває в групі людей, кожна з яких говорить про своє та намагається привернути увагу до себе. Для цього вчені демонстрували учасникам дослідження п’ять гучномовців, які розміщували перед ними з кутом між пристроями в 15 градусів. Тоді добровольців просили повторити послідовність чисел, які лунали з певного цільового гучномовця. Але в деяких випадках піддослідних просили дивитися безпосередньо на пристрій, за яким треба повторити послідовність, а в інших — на нецільовий динамік. При цьому позиція голови учасників була зафіксованою, а рухали вони лише очима, що відстежувалося за допомогою спеціальних пристроїв.

Які результати дослідів?

Науковці зазначають, що піддослідні краще виконували завдання, коли їхній зір зосереджувався на цільовому гучномовці. А фокусування на іншому динаміку призводило до складнощів у розпізнаванні окремих чисел, що лунали з пристрою.

Це дослідження демонструє роль позиції очей в умовах, коли звук надходить з кількох каналів, навіть за відсутності візуальної інформації, як-от руху губ чи міміки. Таким чином здатність розпізнавати звуки в галасливому середовищі залежить від однонаправленості слухової та зорової уваги.