Дослідники проаналізували поведінку спінозавра та визначили, що його висока адаптація до водного способу життя є сумнівною. Скоріш за все, він ловив рибу на мілководді чи вздовж берегової лінії, міг плавати, але не переслідував активно своїх жертв у воді. Відповідна стаття надрукована у виданні Palaeontologia Electronica.
Robert Nicholls
Якими були спінозаври?
Спінозавр був одним із найбільших наземних хижаків, він існував у пізньому крейдовому періоді на проміжку часу від 99 до 93,5 мільйонів років тому. У порівнянні з іншими великими хижими тероподами, спінозаврові вирізнялися, а представник цієї родини спінозавр був незвичайним навіть по відношенню до своїх родичів. Від часу свого відкриття у 1915 році ця тварина була предметом значних дискусій щодо його основної біології та поведінки. Це ускладнювалося тим, що його скам’янілості були фрагментарними, а матеріал, на основі якого вперше описали цей рід, втратили під час Другої світової війни. Скам’янілостей спинозавридів усе ще знайдено замало, і деякі з них містять лише зуби.
Реконструкція спінозавра. Mario Lanzas
Вважається, що спинозавриди принаймні частково були рибоїдними, хоча це не виключає й іншої здобичі. Таким чином, вони були пов’язані із водними середовищами існування, але наскільки сильно? Нещодавно вчені відшукали більш повні скам’янілості спінозавра та висунули нові гіпотези про біологію цієї тварини. Так, вони припустили, що спінозавр активно переслідував свою здобич у воді. Натомість інша теорія стверджує, що спінозавр харчувався рибою біля берега.
Що з’ясували дослідники?
Вчені вирішили оцінити докази цих двох конкуруючих гіпотез. Вони реконструювали поведінку вимерлих тварин на основі цих доказів та порівняли їх.
Основним аргументом теорії про активного водного хижака була будова хвоста спінозавра. Ця особливість, поряд з такими характеристиками, як довга морда, заповнена зубами, і короткі ноги, змусила вчених вважати, що тварина плавала, переслідувала та ловила рибу. Однак навіть вагомі докази того, що спінозавр був вправним плавцем, не виключають видобутку їжі з берегових ліній. Подібну поведінку демонструють деякі живі таксони. Наприклад, бобри є вегетаріанцями, а морська видра їсть молюсків, хоча вони добре вміють плавати. Крім того, через свою будову спінозавр займав би нестабільне положення у воді, вона чинила б високий опір його тілу, а положення його очей та ніздрів були не такими, як у пристосованих до водних середовищ тварин. Тож його здатність ефективно плавати та занурюватися видається сумнівною.
Скелет спінозавра у позах, що відповідають двом різним теоріям: харчування рибою на мілководді (зверху) та активне переслідування жертви у воді. David W.E. Hone and Thomas R. Holtz, Jr.
Натомість дослідники вважають, що спінозавр харчувався вздовж берегової лінії. Він був здатний захоплювати як водну, так і наземну здобич, і, можливо, дорослий спінозавр міг полювати на рибу та морські організми, стоячи на мілководді. Положення ніздрі та очей у поєднанні з формою черепа та механікою шиї дозволять їм наносити удар вертикальним рухом голови, коли їхня морда частково занурена. У глибшій воді це дозволило б їм шукати донну здобич. Таким чином, спінозавр майже напевно харчувався переважно з води і міг плавати, але немає доказів того, що він був спеціалізованим водним хижаком-переслідувачем.