Астрономія
Астрономія

Солона вода у реголіті Марса та накопичення пилу могли спричинити зсуви на схилах

Дослідники вирішили проаналізувати механізм виникнення особливої форми рельєфу — сезонних повторюваних похилих ліній на марсіанських схилах. Для цього вони відтворили у лабораторії умови на Марсі та продемонстрували, як взаємодія сумішей сульфатів та солей хлору разом з накопиченням пилу може сприяти утворенню зсувів і таких структур. Відповідна стаття доступна у журналі Science Advances.

NASA/JPL/University of Arizona

NASA/JPL/University of Arizona

Що відомо про цю форму рельєфу?

На Марсі існують так звані повторювані похилі лінії (recurring slope lineae). Це темні смуги, які виникають на схилах марсіанських кратерів у найтепліший період. Вони розташовуються в екваторіальних регіонах та середніх широтах планети. Для пояснення цього сезонного явища пропонуються численні механізми «вологого» або «сухого» формування. Так, серед чинників називають пил або розсоли у марсіанському реголіті, які у певні періоди лишаються рідкими завдяки високій концентрації солей.

Рух ліній на різних марсіанських схилах. J. L. Bishop et al. 

Рух ліній на різних марсіанських схилах. J. L. Bishop et al.

Яке дослідження провели вчені?

Дослідники запропонували гібридну модель, яка включає як вологі, так і сухі компоненти солоних ґрунтів на Марсі. Вони створили її на основі польових спостережень, лабораторних експериментів та моделювання розсолів. Крім того, вони дослідили солоні ґрунти Сухих Долин Антарктиди у якості аналогу марсіанським.

Сухі Долини. Robert Simmon / Wikimedia Commons

Сухі Долини. Robert Simmon / Wikimedia Commons

Що показали результати?

Під час експериментів дослідники продемонстрували, як при температурі від мінус 40 до мінус 20 градусів Цельсія на мінеральних зернах, змішаних з хлоридом кальцію, утворюється тонка плівка рідкої води. Подібним чином приповерхневі солі на Марсі створюють плівки рідкої води. Крім того, взаємодія сульфатів та хлоридів забезпечує більш складну поведінку та полегшує утворення низькотемпературних розсолів. Сульфати і хлориди просочуються крізь поверхню та формують скорину, взаємодіючи із зміненими, дрібнозернистими зернами реголіту протягом тривалих періодів часу. Такі крихкі поверхні руйнуються після того, як на них осідає пил, у результаті чого утворюються видимі з орбіти темні смуги. Цю модель підтверджує і те, що кількість таких деталей рельєфу зростає після пилових бур.

Нещодавно ми писали, що з розсолу у реголіті Марса можна добувати паливо та кисень. Про те, з якими перешкодами зіштовхнеться людство на шляху до Червоної планети, читайте у нашому матеріалі «Перегони за Марс».